понеділок, 20 липня 2015 р.


ПАСТИРІ ЧИ ОТАРА АБО ЯК КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ МАЙДАН СТАВ АДВОКАТОМ АНТИМАЙДАНУ

17 липня 2015 року о 10.00 год. біля прокуратури м. Кременчука мала відбутися акція пікетування прокуратури з вимогою притягнути до відповідальності організаторів поїздок “тітушок” м. Кременчука на Антимайдан в м. Київ під час проведення Революції гідності. Минуло чотири місяці з часу початку кримінального провадження за цим фактом, але жодній особі про підозру не повідомлено, а вже щодо судового розгляду питання взагалі перебуває в незрозумілій туманній перспективі. Звичайно, що керівники кременчуцького Антимайдану не віддавали наказів про застосування сили та зброї проти учасників Революції Гідності, в м. Кременчуці протистояння не вилились у відкриті сутички, обійшлося без людських жертв та знищення будівель і майна, але сказати, що ніхто із мешканців міста не постраждав було б перебільшенням. Загинув Герой України Ігор Сердюк, отримали поранення активісти Майдану, серед яких мені відомо про Володимири Риженка, Юрія Кучеренка та Юрія Жогана і хай мені пробачать ті, кого я тут не згадав. Чи покаялися керівники кременчуцького Антимайдану в тому, що підтримували злочинний режим Януковича, чи зрозуміли вони, що саме завдяки їхній підтримці стала можлива трагедія на Майдані, а потім анексія Криму і війна на Донбасі? Ні, не покаялися, хоча прекрасно розуміли і розуміють нині, що частково і на них поширюється відповідальність за ті жертви, які понесла Україна, щоб жити у вільному суспільстві з демократичними європейськими цінностями. Янукович без підтримки регіоналів на місцях не зміг би творити свої злочини. У колишніх регіоналів міста зараз інша мета — знову отримати владу в органах місцевого самоврядування і далі вирішувати долю міста, при цьому цікавить їх місцева влада лише виключно для лобіювання власних інтересів, зрозуміло, що на інтреси громади та держави їм абсолютно начхати. Колишні регіонали, члени “Опозиційні блоку”, яких веде вперед Юрій Бойко, а в Полтавській області Олег Сазонов — депутат Кременчуцької міськради, маючи значний фінансовий ресурс, використовуючи незадоволення мешканців міста відверто провальною політикою уряду та Президента, планують отримати більшість депутаських місць у міській раді, можливо і свого міського голову і повністю контролювати місто.
В цьому не було б нічого страшного, це був би звичайний політичний процес, якби не те, що за назвою “Опозиційний блок” криється колишня Партія Регіонів на чолі із Януковичем і Азаровим, що зараз перебувають на території держави-окупанта і мають можливість звідти керувати всіма колишніми регіоналами, щоб розірвати Україну зсередини, не дати їй можливість стати нормальною європейською державою, тому що військовою агресією своєї цілі Путін на даний час не досягнув.
Тож одним із способів не допустити реваншу кременчуцьких регіоналів є притягнення їх до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, серед яких кримінальне провадження за організацію виїздів кременчуцьких “тітушок” до м. Києва має дуже важливе значення. Справа в тому, що організаторами цих поїздок були Олег Сазонов, Микола Черниш, Валерій Медведовський та інші місцеві лідери Партії регіонів, які зараз мають можливість повторно прийти до влади у вигляді депутаських крісел в міській раді та крісел чиновників у міськвиконкомі і виконувати вказівки Юрія Бойка (читай Віктора Януковича і Володимира Путіна). Там, де більшість мають регіонали вірогідність дестабілізації ситуації зростає в геометричній прогресії, тому що всі вони агенти Путіна і російських спецслужб в тій чи іншій мірі. В чому виразиться ця дестабілізація зараз сказати важко, але, як на мене, можливі всі варіанти аж до подій, аналогічних тим, що відбуваються зараз на Сході України, тобто на територіях, де Партія Регіонів мала свій основний електорат. Притягнення до відповідальності місцевих лідерів “Опозиційного блоку” зменшує в рази, а можливо і на порядки вірогідність такого сумного сценарію в м. Кременчуці.
Однак, прокурор міста намагається всілякими юридичними хитрощами не притягувати колишніх регіоналів до відповідальності і допустити обрання їх на виборні посади до органів місцевого самоврядування з мотивів, які я приведу нижче. Потрібно було примусити його діяти, а не прикривати злочинців.
Коли я подавав повідомлення про проведення пікетування прокуратури м. Кременчука 17 липня 2015 року, то, звичайно, не сподівався на великий натовп прихильників, тому що, по-перше, люди зморилися від акцій, а по-друге, зібрати багато людей в робочий день просто неможливо з об'єктивних причин. Тож в повідомленні я вказав орієнтовну кількість учасників не більше 20 осіб. Зробивши повідомлення та розповсюдивши інформацію у соцмережах, я о 10.00 год. 17.07.2015 року з подивом виявив, що кількість людей значно більше, ніж я заявляв. Мені було неприємно, що біля прокуратури стояло багато працівників міліції, був навіть службовий пес. Прокурор дуже злякався, що його будуть витягувати з кабінету силоміць?
Зразу було видно, що частина людей прийшли підтримати анонсований мною захід, а частина його зірвати. Найгірше було те, що серед осіб, які не бажали успішного проведення заходу були члени кременчуцького “майдану”, з якими я разом був на акціях в м. Кременчуці та на Майдані в Києві: Анна Павленко, Кирило Климчук, Ніна Дашко, Валентина Гордєєва, Ольга Тищенко. Ці люди прийшли з плакатами, на яких я взнав, що я є основним дестабілізатором ситуації в м. Кременчуці (було б приємно, якби не було так сумно), що я не даю можливості працювати прокуророві міста, що нарешті прокурор Кондратенко Г.М. - це саме той прокурор, який потрібен місту тощо. Найсмішніше те, що зовсім недавно з цими ж людьми я приходив до прокурора і ми разом висловлювали претензії до його роботи, а тут, виявляється, відбулася разюча зміна в ставленні кременчуцького “майдану”.
Потім “штатні майданівці” в особі Ніни Дашко, Кирила Климчука та інші, коли я почав говорити про необхідність того, щоб прокурор вийшов і пояснив учасникам пікету про результати розслідування, стали перекрикувати мене, не давали мені можливості виступити і, зрештою, договорилися до того, що справа “тітушок” розслідується нормально і що саме прокурор Кондратенко Г.М. зможе притягнути їх до відповідальності. Я не хочу розповідати про всі перипетії цієї провокації, скажу лише одне — завдання колишні “майданівці” виконали і можуть прямувати до своїх господарів за великою ласкою у вигляді тридцяти срібняків чи просто почухування загривка. Пікетування вийшло змазаним, прокурор для звіту не вийшов, бо мав таких “авторитетних” захисників. Я отримав чергову порцію бруду у вигляді звинувачень у дестабілізації, створення перешкод в розслідуванні тощо.
Відбулася дивна метаморфоза, коли представники громадської організації, які б мали мене підтримати, насправді мені чинили перешкоди, поливаючи брудом. Чому ж це відбулося?
Для відповіді на це питання необхідно повернутися в недалеку історію до листопада-грудня 2013 року, тобто до часу організації в Кременчуці Майдану. Першим наметом, який був поставлений на бульварі Пушкіна, був намет “Свободи”. Як колишній “свободівець” я чергував біля нього після розгону студентів на Майдані разом з Анатолієм Гілевичем та Леонідом Харченком, обговоруюючи необхідність виставлення намету або навіть наметового містечка цілодобово. Однак, для забезпечення цілодобового наметового містечка потрібно було організувати його відповідне забезпечення: харчування, обігрівання, охорону тощо, зрештою зробити так, щоб в наметах цілодобово хоч хто небудь був. Це було непросто, тож було вирішено, що Майдан як організація буде перебувати в приміщенні телекомпанії “Візит”, яке на той час було порожнім, а акції будуть проводитися безпосередньо на площі Незалежності або біля пам'ятника Жертв сталінських репресій.
Поступово кременчуцький Майдан почав розгортатися в могутню громадську організацію, якій стало до снаги вирішувати досить серйозні політичні питання в місті. Звичайно, багато політичних сил і впливових осіб міста намагалися очолити Майдан, але так вийшло, що найбільший вплив на нього мали люди, які вийшли з телекомпанії “Візит” чи були з нею пов'язані.
Поки йшла Революція Гідності на ці речі зверталося мало уваги, тому що потрібно було вести жорстку боротьбу, яка поступово переросла у справжнє повстання. Я не буду зупинятися на заслугах своїх чи інших, на помилках і навіть незаконних діях, які часом мали місце в цій боротьбі, оскільки це тема окремої розмови. Можливо, колись я до нею повернуся, але не зараз.
Хочу продовжити з моменту, коли Революція Гідності перемогла і Майдан став символом цієї перемоги. Як завжди, після перемоги почалася боротьба за владу та повний контроль над організацією. Зрештою, перемогу в цій боротьбі отримали люди, підтримувані Олександром Мельником, інші невдоволені почали відходити до інших організацій, деякі виходи мали значний резонанс, наприклад, коли Майдан покинув Іван Балацький зі своїми побратимами. Коли ж кременчуцький Майдан став повністю підконтрольний Мельнику, то стало зрозуміло, що саме цю організацію він використає як основу для своєї передвиборчої боротьби до Верховної Ради України. Олександр Мельник серйозно готувався стати нардепом і, треба сказати відверто, в нього були серйозні шанси. Але не сталося... Напередодні виборів Мельника було арештовано за обвинуваченням у вбивстві Олега Бабаєва та судді Олександра Лободенка. Тож треба було щось робити з кременчуцьким Майданом, треба було когось висувати кандидатом по 146 округу в народні депутати. Висунули Володимира Пилипенка, який тоді формально очолював кременчуцький Майдан. Я кажу формально, тому що фактично керівництво здійснювали Анна Павленко, Кирило Климчук і Леонід Харченко. Саме Володимир Пилипенко разом з Юрієм Бубликом мали стати тими впливовими особами, які допомогли б Мельнику вийти із в'язниці, хоча, звичайно, впливом цих осіб родина Мельників не обмежувалася. Знову ж, внаслідок того, що маса осіб, яких кременчуцький Майдан поступово витіснив із свого складу, висунули свої кандидатури в наролдні депутати з прицілом на місцеві вибори, а також внаслідок недостатньої організації, нардепом В. Пилипенко не став. Став Юрій Шаповалов. Одночасно, кременчуцький Майдан почав потихеньку здуватися, оскільки дуже небагатьом хотілося безоплатно служити виключно родині Мельників. А попереду замайоріли місцеві вибори. І тут родина Мельників основну ставку зробила на “Опозиційний блок”, який внаслідок помилок та відвертої зради багатьох представників нинішньої влади, завдяки вміло організованій риториці та підтримці із-за кордону почав зростати. Крім того, представники “Опозиційного блоку” домовилися з “Рідним містом” про координацію в міськраді та на місцевих виборах, що не було складно, бо Матицин став депутатом обласної ради у фракції регіоналів, тож шанси отримати більшість в майбутній міськради в цього альянсу зросли досить суттєво.
Але кидати напризволяще кременчуцький Майдан ніхто, звичайно, не збирався. На базі кременчуцького “майдану” (з цього моменту я слово “майдан” ставлю у лапки, я думаю зрозуміло, чому) зорганізували так зване “демократичне крило” “мельниківців”, які, в разі потрапляння до міськради, виконували б вказівки своїх господарів. Я маю на увазі “Свободу”, “Самопоміч”, деякою мірою “Правий сектор” та “Радикальну партію Ляшка” (остання під сумнівом, але все таки на даний час я більше схильний приплюсувати її до “мельниківців”). Крім того, почалася розкрутка Оксани Піддубної, незважаючи на те, що вона відібрала досить вагомий шматок голосів у Володимира Пилипенка, а самого Володимира Пилипенка начебто планується висунути на мера (думаю, що це технічна кандидатура або зіц-голова, справжню особу міського голови з боку мельниківців ми взнаємо пізніше). Таким чином, яйця були розкладені по корзинах, квочки посажені і почалася передвиборча боротьба. Але тут якийсь Олег Савченко, якого Віктор Бугайчук успішно випхав зі “Свободи” організовує акції про притягнення організаторів “тітушок” до відповідальності. Для нинішніх “демократів-мельниківців” це вже не актуально, вони за весь час існування Майдану і “майдану” навіть не ставили питання прокуророві про притягнення “тітушок” та їх організаторів до відповідальності, тому що притягнення до відповідальності лідера обласного “Опозиційного блоку” Олега Сазонова чи інших колишніх регіоналів на даний час “мельниківцям” не на часі, вони мають фінанси, що забезпечать безперечну перемогу команді “мельниківців”, а потім ця команда буде вирішувати питання про звільнення Мельника з ув'язнення політичним шляхом, тобто шляхом висування певних ультиматумів центральній владі, грубо кажучи: “Лояльність в обмін на Мельника”. На правовий спосіб вирішення проблеми звільнення Мельника надії мало, навіть за умови, що його адвокати (серед яких як мінімум один кандидат юридичних наук) собі лоба розіб'ють на суді, в нас репресивне правосуддя і змінювати його ніхто не збирається, навіть Мельник, хоч і від нього вже натерпівся, бо нинішній еліті це на даний час не вигідно. Питання виннності чи невинності Мельника я тут не чіпаю, виходжу з презумпції невинності особи.
А прокурор міста, відчувши звідки вітер віє, почав не боротися за справжню люстрацію, а чітко виконувати вказівки “мельниківців”, які і дали команду Анні Павленко, Кирилові Климчуку, Ніні Дашко, Валентині Гордєєвій та Ользі Тищенко захищати прокурора та звести на ніщо зусилля Олега Савченка та Сергія Галати притягнути організаторів виїздів “тітушок” з м. Кременчука на Антимайдан до відповідальності.
Ось так і відбулася дивна метаморфоза, коли люди, які начебто повинні брати прокурора за краватку та петельки, як свого часу Сашко Білий, щоб той працював надежним чином в плані притягнення колишніх регіоналів та “тітушок”, стали їхніми адвокатами.
Tempora mutantur, et nos mutamur in illis. Колишні друзі стають запеклими ворогами, а запеклі вороги — кращими друзями. А що робити з тим, що Путін та Янукович з задоволенням потирають руки, а війна ще не закінчена, “майданівців-мельниківців” не цікавить.
Я не здивований, це вже в нашій історії було, як бачимо не навчило. Кажуть, що ми дурні, бо бідні, а бідні, бо дурні. Як на мене, щоб стати багатими, треба спершу порозумнішати.

20.07.2015 року Олег Савченко



середа, 15 липня 2015 р.

"Ригівські" журналісти в Кременчуці намагаються захистити прихильників Лугандону

Cьогодні відбулося судове засідання у справі за позовом ТОВ "Спецінжиніринг-Постач" (зареєстрована в м. Алчевськ Луганської області) проти мене про про захист ділової репутації юридичної особи та спростування недостовірної інформації. Нагадаю всім своїм друзям та недругам, що в березні місяці цього року я подав заяву до  прокуратури Полтавської області наступного змісту; "Протягом серпня-грудня 2014 року КВП "Кременчуцьке міське управління капітального будівництва" (директор регіонал Шендрик М.М.) за вказівкою заступників мера м. Кременчука Медведовського В.В. (заступник голови партії регіонів м. Кременчука) та Музики Г.М. (регіонал) перерахувало близько 2,5  млн. гривень ТОВ "Спецінжинирінг-постач" (код ЄДРПОУ 32869796, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Кірова, буд.18, кв. 1) за нібито виконані будівельні роботи. Зазначеним підприємством ніяких будівельних робіт не виконувалось, роботи проводили працівники та техніка КП "Кременчукводоканал" (підконтрольний заступнику мера по ЖКГ Медведовському В.В.)
Директор ТОВ «Спецінжиніринг-постач» Василенко Олександр Ілліч є бізнес-партнером Азарова Олексія Миколайовича (сина екс-прем’єр-міністра України Азарова М.Я.)
Таким чином, КВП КВП "Кременчуцьке міське управління капітального будівництва", за вказівкою заступника міського голови м. Кременчука Полтавської області Музики Г.М., здійснювало фінансування сепаратистів на окупованих територіях Луганської області." В своєму зверненню я просив розпочати кримінальне провадження за ст. 110-2 ч. 3 КК України (Фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України, вчинені повторно або з корисливих мотивів, або за попередньою змовою групою осіб, або у великому розмірі, або якщо вони призвели до заподіяння значної майнової шкоди) . Зрештою було розпочате кримінальне провадження за ч. 5 ст. 191 КК України (Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем,вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою). Йде слідство, Музика, Шендрик та інші намагаються чинити спротив розслідуванню, йде відверте "рішалово", мене викликали в кременчуцьку СБУ, щоб полякати, але лякати вони вміють лише бабусь на базарі, краще б боролися з корупцією в міськраді регіоналів, які рвуть країну на шматки, а щоб мені закрити рота, алчевські зайди подали вказаний позов. І тут я виявив, що найбільшим захисником Музики, Шендрика і всієї цієї компанії став "найдемократичінший" із всіх кореспондентів м. Кременчука - редактор газети "Програма плюс" Олександр Курилов (деякі мої знайомі його називають Курвиловим, що більш точно відображає його сутність). Цей "пропагандон ригоаналів" почав їх захищати з такою завзятістю, що мені тепер стало зрозумілим, чому свого часу в м. Кременчуці розвалився "Рух", яким керував Курилов, мені зрозуміло, чому в Кременчуці розвалився "Майдан", в керівному органі якого теж робив свою чорну роботу Курилов. Недавно Ольга Оленіч мені підказала, що на виборах Президента України в 90-х роках Курилов так агітував за Кучму, що заробив собі малосімейку (хтось може згадати, щоб на виборах просто так роздавали житло?). Таким чином, основним мотивом діяльності Курилова є банальна нажива, а оскільки всією діяльністю у видавництві керує Микола Порицький (член політради "Опаблоку" Полтавської області), то все стає на свої місця. І не важливо, що гроші з бюджету перерахували на алчевську фірму, яка не має своєї постійної адреси (листування йде через абонентську скриньку) і має всі ознаки фіктивності, не важливо, що кременчуцькі будівельники сидять без роботи в той час, як невідомі особи із м. Алчевська руками замазують бетонні відводи колектору на вул. Мічуріна, не важливо, що частина грошей в разі, коли б роботи виконували кременчуцькі підприємства повернулися б до бюджету міста у вигляді місцевих податків і зборів. Головне для Курилова - виконати команду свого господаря-регіонала Порицького, розірвати на шматки всі демократичні сили, щоб забезпечити реванш регіоналів і отримати за це свої юдині 30 срібняків.  З цією роллю він успішно справляється. Ще в лютому 2015 року, Курилов за командою Порицького писав, що мене виключили із "Свободи" в той день, коли я відвозив допомогу добровольчому  батальйону "Січ", який складається із свободівців. Тоді ж про це мені в обличчя кричав і Порицький. Хоча я в березні і в травні цього року особисто зустрічався з Тягнибоком і ні про яке виключення мова не йшла. Потім виявилося, що нове керівництво кременчуцької "Свободи" стало добрими друзями Порицького та інших регіоналів. Для мене все стало ясно. А сьогодні мені стало не тільки ясно, але й смішно. Я навмисно не закликав людей прийти в суд, щоб  не створювати незручності (справа мала розглядатися в кабінеті судді). Коли ж я зайшов в приміщення Автозаводського районного суду м. Кременчука, то мене чекала Тетяна Донченко (дружина Курилова), бігав навколо сам Курилов, наче поранений в причинне місце, і прибіг Андрій Михайленко із "Самопомічі", яка теж підконтрольна Порицькому і "Опаблоку". Всі чекали, що мене розірвуть на частини і рознести цю радісну звістку по місту. Але вийшов облом. Алчевські не приїхали. Я зроблю все, щоб їм було не до суду. Але, навіть тоді, коли вони приїдуть, я знаю, що виграю суд. Я заявляю всім своїм друзям, не турбуйтеся, все буде добре,  мені є куди гроші витрачати, наприклад, на допомогу волонтерам, яким я довіряю, нашим захисникам на Сході, а не алчевським зайдам, що розкрадають гроші мешканців міста і мають нахабство ще подавати свої дурнуваті позови на мене в суд. Я заявляю Курилову, який написав статтю в "Програмі плюс" з фото мого передвиборчого бігборду; як можна мене показувати з символікою "Свободи", якщо ти доклав немалих зусиль разом зі своїми "ригоаналівськими" господарями, щоб мене звідти виключили і на даний час я є безпартійним (стаття в "Програмі Плюс" ПІДСТАВИЛИ КОНКРЕТНО. ДЕПУТАТ АВТОЗАВОДСЬКОЇ РАЙРАДИ САВЧЕНКО РОЗБИРАТИМЕТЬСЯ У «СЕПАРАТИЗМІ») (http://pplus.in.ua/news/p_dstavili_konkretno_deputat_avtozavodsko_rayradi_savchenko_rozbiratimetsya_u_separatizm_) .                                                                Досить буди "ригівським" пропагандоном, стань нарешті журналістом, зрештою навчись писати у своєї дружини, яка, хоч і ненавидить мене не менше твого, але веде себе більш гідно.  (Стаття в "Кременчуцькому телеграфі" В судебном заседании по делу обвинений в «сепаратизме» в Кременчуге - перерыв
Больше читайте тут: http://www.telegraf.in.ua/yandex/2015/07/15/v-sudebnom-zasedanii-po-delu-obvineniy-v-separatizme-v-kremenchuge-pereryv_10046708.html). Як би ти вірно не служив своїм господарям, вони, якщо їм ти набриднеш, викинуть тебе за поріг як погану собаку. Наостанок, хочу звернутися до мешканців міста. Зараз "ригоанали" попіднімали" голову, їм це дозволили ми своєю байдужістю і, на жаль, потребою просто виживати. Не вірте тому, що пише Курилов і часом кажуть по "Візиту". Оскільки зараз завданням Мельника є будь-яким способом вибратися із в'язниці, то він уклав угоду з "Опаблоком" про підтримку на місцевих виборах, інші політичні сили і громадські організації, які залежні від Мельника, просто підігрують йому в цій грі. А гра ця дуже небезпечна, тому що підтримка "Опаблоку" - це підтримка Путіна, а підтримка Путіна - це підтримка війни. Якщо комусь із мешканців міста хочеться опинитися в ролі мешканців міст Лугандону, то підтримуйте "Опаблок", "Візит", "Програму плюс" і Курилова.  Але задумайтесь, куди ви будете втікати, коли в місто зайдуть окупанти. Невже прикладу знищених міст і сіл Донецької та Луганської області недостатньо? Вірю в розум мешканців Кременчука, вірю в тих, хто мене підтримує у нелегку хвилину, вірю в нормальних людей, вірю в перемогу. Слава Україні!    

четвер, 9 липня 2015 р.

Коли мені кажуть, що необхідно підвищувати тарифи на обслуговування житлових будинків в м. Кременчуці, я задаю питання, а наскільки це підвищення економічно обґрунтоване, покажіть калькуляцію і покажіть справжні, а не паперові витрати? Якщо підвищувати тарифи, щоб компенсувати втрати від підвищення цін на пальне та на енерговитрати, то треба спочатку підрахувати, наскільки їхня складова впливає на тариф, який прибуток та рентабельність отримають управляючі компанії після підвищення тарифів і яка частина з цих коштів піде на оплату праці тих, хто дійсно ці послуги надають, а не на утримання дармоїдів? Але, коли я взнаю, що підвишення тарифів йде разом із збільшенням економічно необґрунтованого штату комунальних підприємств, то я проти. Громада, на мою думку, теж.


Депутат Автозаводської районної ради міста Кременчука Полтавської області VІ скликання
Савченко Олег Віталійович

юридична адреса: 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Перемоги 8, корп. 9, кв. 5
засоби зв'язку: тел. роб. (0536) 78-24-19, тел. моб. 067-764-66-38, тел. моб. 066-764-13-76,
вих. № 22 від 9 липня 2015 року
Заступнику міського голови м. Кременчука Ярошу С.М.
39600, м. Кременчук, пл. Перемоги1100-річчя 2



ДЕПУТАТСЬКЕ ЗВЕРНЕННЯ

Шановний Сергію Михайловичу!

Вчора відбулися громадські слухання з приводу підвищення тарифів за утримання та обслуговування житлових будинків. В своєму запитанні до Вас, я попросив прокоментувати той факт, що на фоні намагання підвищити тарифи для населення, яке в більшій частині не може дозволити собі навіть хліб та одяг із секонд-хенду, в КП “Теплоенерго” розширяють штати дармоїдів.
Так, мені стало відомо про те, що 01.07.2014 року наказом директора КП “Теплоенерго” було виведено за штат 2 штатні одиниці юрисконсультів і створено юридичний відділ у кількості 3 юристів. При цьому керівником юридичного відділу призначено Марискіну О.О., яка до цього працювала керівником юридичної служби Кременчуцької райдержадміністрації і, аж надриваючись, доводила в суді необхідність розбудови Біланівського ГЗК і зігнання селян зі своїх земель. Але навіть така “вірна” служба не допомогла їй утриматися на посаді. Таких “вірних” вистачає.
Але, зрештою, справа не тільки в Марискіній О.О. Справа в тому, що в підприємстві, де цілком достатньо одного юриста, створюють їх цілий штат. Цим юристам будуть платити зарплату мешканці м. Кременчука, які в значній кількості самі не можуть знайти пристойний заробіток. Я задаю собі і Вам питання, а скільки таких непотрібних посад створено в комунальних підприємствах міста для того, щоб влаштувати “потрібних” або “своїх” людей?
Наскільки мені відомо наказ про створення юридичного відділу в КП “Теплоенерго” перебуває на затвердженні у Вас або у начальника УЖКГ. Вважаю факт таких роздутих штатів комунальних підприємств в даний час злочином перед мешканцями міста.
На підставі ст. 11 Закону України “Про статус депутатів місцевих рад” прошу надати інформацію про результати перевірки даного звернення, про скасування вказаного вище наказу директора КП “Теплоенерго” та приведення штату комунальних підприємств до економічно обґрунтованих розмірів.

Депутат Автозаводської районної ради
міста Кременчука Полтавської області
VІ скликання                                                                             Савченко О.В. 







понеділок, 6 липня 2015 р.

Наші "розумні" кременчуцькі депутати.


25.05.2015 року, Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області під головування судді Середи А.В. під час розгляду адміністративної справи № 524/2398/15-а за позовом прокуратури м. Кременчука до Кременчуцької міської ради Полтавської області, прийняв постанову, якою визнав незаконним та скасував рішення Кременчуцької міської ради від 30.01.2015 «Про внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 29.05.2012 року «Про розгляд протесту прокурора м. Кременчука від 23.01.2012 року № 94-908 вих. 12 на рішення міської ради від 24.11.2009 року