середа, 1 червня 2016 р.

КOНСПІРОЛОГІЯ ВІД КУРИЛОВА АБО ЧОМУ КОМУНАЛЬНІ ПІДПРИЄМСТВА КРЕМЕНЧУКА МАЮТЬ ДІЯТИ ПІД КОНТРОЛЕМ ГРОМАДИ МІСТА

         Вчора закінчилася свою роботу VII сесія Кременчуцької міської ради VIII скликання. Детальніше можна ознайомитися за наступними посиланнями в мережі Інтернет:
 Як звичайно, на сесії було багато цирку простого і піарного, але, зрештою, під вечір деякі депутати втомилися блазнювати, деякі просто стомилися і хотіли цирк закінчити, тож почали результативно працювати і вже після 20 години закінчили роботу. Всім набридло сесію проводити по два, а то і три дні підряд.
         Одним із найбільш обговорюваних питань порядку денного стало питання про передачу мереж теплопостачання житлових багатоквартирних будинків та інших приміщень комунальної власності із балансу ПАТ «Полтаваобленерго».
         Це питання вже неодноразово висвітлювалося в місцевих засобах масової інформації, суть його полягає в тому, що ПАТ «Полтаваобленерго», не бажаючи втрачати контроль над КП «Кременчукводоканал», яке, з приходом нового керівництва, намагалося примусити платити повну вартість споживання води ПАТ «Полтаваобленерго», почало шантажувати міську владу тим, що відмовилося від утримання мереж теплопостачання, а це, в свою чергу, зумовило необхідність прийняття громадою міста цих мереж теплопостачання на свій баланс з подальшою передачею їх на баланс КП «Теплоенерго».
         Таким чином,  КП «Теплоенерго», крім утримання мереж теплопостачання правобережної частини міста Кременчука, буде повністю обслуговувати всі мережі теплопостачання лівобережної його частини.
         Звичайно, тепер роботи у КП «Теплоенерго» буде більше. Наскільки більше, поки що не зовсім зрозуміло, як не зовсім зрозуміло, в яку суму обійдеться громаді міста утримання додаткового тягара утримання мереж теплопостачання. Зрозуміло одне, суми будуть немалі. Так, керівник управління житлово-комунального господарства Іван Москалик вже говорить про три мільйона гривень допомоги від бюджету міста і це далеко не остаточна сума.
         Чисто випадково в перерві між засіданнями сесії мені довелося зустрітися із знайомими працівниками КП «Теплоенерго», від яких я взнав дещо цікавого про підприємство.
         Виявляється, кількість керівного складу підприємства останнім часом зросла в геометричній прогресії. Так, в недалекому минулому КП «Теплоенерго» мало одного директора і одного головного інженера, які цілком справлялися з керівництвом цього підприємства. Коли директор йшов у відпустку або хворів, то його обов’язки виконував головний інженер, якщо ж головному інженеру потрібно було відпочити, то його обов’язки виконував один із інженерів, тобто необхідності у заступниках директор КП «Теплоенерго» не мав ніякої. Потім, за часів мерства Олега Бабаєва і керівництва цим напрямком діяльності його заступником Валерієм Медведовським до штату підприємства додали заступника директора, місце якого зайняв колишній заступник голови Крюківської районної ради м. Кременчука Ігор Тищенко. Зараз на підприємстві керівників стало ще більше: директор Дмитро Петулько, заступник директора Ігор Тищенко, заступник директора Олександр Любенко – колишній керівник міського управління житлово-комунального господарства, а також ще один заступник директора – син секретаря Кременчуцької міськради Юрія Гриценка Андрій Гриценко. Кожен з цих керівників має пристойну зарплату у розмірі близько 8 тисяч гривень та необтяжливу роботу.
         З цього приводу я і вирішив виступити на сесії Крменчуцької міської ради, тому що розширення штатів КП «Теплоенерго», на моє тверде переконання йде не в тому напрямі. Щодо керівництва сином Юрія Гриценка, то ми вже маємо приклад сімейного підряду батька та синів Медведовських, які мертвою хваткою вчепилися в КП «Кременчукводоканал», бо роками мали з нього немалі доходи, які не обкладалися ніякими податками.
         Тож моя пропозиція до депутатського корпусу полягала в тому, що діяльність всіх комунальних підприємств, особливо тих, які отримують допомогу від бюджету міста, має контролюватися спеціальною депутатською комісією із залученнями представників громадськості та фахівців на добровільних засадах. Не можна допустити, щоб гроші громади йшли на розпліднення дармоїдів-бюрократів в комунальних підприємствах. Приклад діяльності депутатської комісії з перевірки якості їжі у шкільних їдальнях, а також іншої депутатської комісії, яка перевіряла обґрунтованість штатної кількості міськвиконкому говорить про те, що вони є дієвим інструментом організації ефективного функціонування громадського контролю над важливими частинами життєдіяльності міста.
         Не завадило б і щоквартальне звітування комунальних підприємств, особливо тих, хто отримує допомогу від місцевого бюджету, перед депутатським корпусом і громадою міста про свою діяльність.
         Не встиг я закінчити виступ на трибуні Кременчуцької міської ради, як відомий своїм вічним незадоволенням від життя і вічно кислим та злим виразом обличчя головний редактор газети «Програми плюс» Олександр Курилов  написав в електронному варіанті газети про те, що мій виступ означав напад прихильників команди мера Малецького, до якої чомусь приєднав і мене, на команду  фракції «Рідного міста», і що це призведе до неминучого розколу нинішньої міської влади.
         Фантазії О. Курилова не сягають далі його обмеженого бачення світу, що полягає виключно в боротьбі за владу і гроші, а тому є нецікавими для більшості кременчуцьких читачів, що, в свою чергу, призводить до падіння продаж друкованого варіанту газети «Програма плюс»  та зменшення переглядів його статей в електронному варіанті цієї газети. Підтвердженням цьому є випадок, очевидцем якого я став особисто. Якось в березні цього року, пізно ввечері мені довелося проходити повз редакцію газети «Програма плюс», що розташована на бульварі Пушкіна 8. Там, я на власні очі побачив, як з чорного входу редакції почали виносити пачки з віддрукованими газетами «Програма плюс». Спочатку я подумав, що ці газети виносяться для того, щоб бути розповсюдженими по місту, але потім згадав, що то був понеділок чи вівторок, а кожен черговий номер газети виходить по п’ятницям. І тут мене вразила здогадка, що газети вивозилися не для розповсюдження, а для здачі на макулатуру, бо їх ніхто не купував. Вони виносилися вночі і з чорного входу, бо О. Курилов та його підлеглі не бажали, щоб цю ганьбу бачили сторонні особи, але одна стороння особа в моєму втіленні все ж знайшлася. Я почав рахувати, скільки ж газет буде винесено з редакції на утилізацію, нарахував близько десяти тисяч примірників, якщо рахувати, що в кожній пачці по 250 примірників, і вирішив далі не рахувати, бо стало зрозуміло, що газета «Програма плюс» під керівництвом такого головного редактора давно б стала банкрутом, якби не підтримка з боку інших засобів масової інформації, що володіє родина Мельників. Чому до цього часу Мельники не вигнали з посади головного редактора такого журналіста, як О. Курилов? Відверто, не знаю і не зовсім розумію. Напевне тому, що служить він їм безвідмовно як вірний пес Сірко, хоча з фантазією в нього мабуть гірше, ніж у Сірка. З 2010 року жоден із кандидатів в мери та в народні депутати, жодна фракція, за яку агітував О. Курилов не змогла виграти вибори. Це є показником надзвичайно низької ефективності його діяльності.
        Тож, шановні мешканці м. Кременчука! Читаючи про діяльність місцевої влади із деяких засобів масової інформації, будьте уважні і обережні, щоб потім не позичати очей у Сірка.

1 червня 2016 року                                                Олег Савченко