середа, 25 травня 2016 р.

ЖЕВАГО ОРГАНІЗОВУЄ «ПІСУАР» В КРЕМЕНЧУЦЬКОМУ РАЙОНІ

Час летить швидко, тож мені доведеться декому пояснити, що таке «ПІСУАР», щоб не виникло непорозумінь в подальшому.
Вже давно минув 2004 рік, коли після другого туру виборів Президента України, голова Центральної виборчої комісії Сергій Ківалов, якого тоді народ назвав «Серьога Підрахуй», незважаючи на явні порушення з боку кандидата в Президенти України Віктора Януковича, проголосив останнього Президентом України. На заклик іншого кандидата в Президенти України Віктора Ющенка народ вийшов на Майдан в знак протесту проти фальсифікацій, після чого почалася боротьба за чесні вибори.
Прихильники Віктора Януковича, у відповідь Майдану, зібралися в Сєвєродонецьку, де в Палаці спорту провели так званий «з’їзд депутатів всіх рівнів», на якому проголосили створення так званої «Південно-Східної Української Автономної республіки». Це дійство, звичайно, проходило під контролем і керівництвом ФСБ Російської Федерації, щоб налякати українців розколом і примусити їх визнати Януковича Президентом України. Однак, вийшло не так. Не встигли організатори цього зборища проголосити про створення «Південно-Східної Української Автономної республіки», як народ прозвав його ПІСУАРОМ за аналогією з сантехнічним пристроєм для справляння природніх потреб для чоловіків в громадських туалетах.
Зрештою був проведений ще один тур виборів, на якому переміг Ющенко.
Ні «Серьогу Підрахуя», ні організаторів «ПІСУАРУ» до кримінальної відповідальності не притягнули, що в подальшому призвело до анексії Криму та війни на Сході. На сьогодні це є реальністю.
Цей відступ від теми був необхідний, щоб пояснити те, що відбувалося сьогодні в Кременчуцькій районній раді. Як відомо, частина Кременчуцького району, яка знаходится на лівому березі Псла, має для мільярдера Жеваго стратегічне значення. Меж міста Горішніх Плавнів (колишнього Комсомольська) для нього недостатньо, тому що Горішньо-Плав’янське родовище залізорудних кварцитів вичерпується, аналогічне родовище в с. Єрестово має поклади руди, які недостатньо багаті залізом, тож єдиний варіант розвитку імперії Жеваго, яка зазнала серйозних втрат внаслідок банкрутства банку «Фінанси та Кредит», внаслідок втрат активів на окупованих територіях, а також необхідності продавати контрольний пакет акцій ХК «АвтоКрАЗ» - це розбудова Біланівського кар’єру залізорудних кварцитів, який знаходится на території Бондарівської сільської ради Кременчуцького району, що не є повністю йому підконтрольною. Поки при владі був Янукович, Жеваго, напевне не задарма, вирішував з ним проблему побудови Біланівського гірничо-збагачувального комбінату дуже просто. Депутатів Кременчуцької районної ради примушували голосувати за потрібні рішення, деяких, як кажуть в народі, «через коліно», і ці рішення приймалися. Згадаймо хоча б процес прийняття рішення про затвердження Схеми планування Кременчуцького району Полтавської області 27 червня 2013 року, яка насправді була схемою планування розбудови Біланівського ГЗК. Але в 2014 році Янукович втік, в 2015 році Жеваго втратив банк «Фінанси і Кредит», не зміг посадити в крісло мера м. Кременчуці свою ставленицю Ірину Дроздову, також не йому вдалося мати в достатній кількості «ручних» депутатів як в міськраді м. Кременчука так і в Кременчуцькій районній раді. Оскільки населення як м. Кременчука, так і Кременчуцького району в своїй більшості категорично проти розбудови Біланівського ГЗК в зв’язку з величезними екологічними ризиками, то Жеваго як свого часу «таваріщ Лєнін» пішов іншим шляхом.
Спочатку, він розпочав кампанію підкупу мешканців, депутатів та сільського голови с. Бондарів та Бондарівської сільської ради. Цей тактичний крок мав успіх і 14 січня 2016 року, не встигнувши відійти від зустрічі так званого «старого нового року», громада Бондарівської сільської ради, завдяки позиції сільского голови Вячеслава Бондаря та депутата Кременчуцької районного ради Ганни Капустян, які незадовго до цього вважалися борцями проти Біланівського ГЗК, дали згоду на відселення і початку розробки Біланівського кар’єр залізорудних кварцитів.
Однак Кременчуцька районна рада для Жеваго була, як кажуть не «по зубам». І тут йому в нагоді стала проголошена в державі децентралізація, коли Веховна Рада України зобов’язала сільські ради об’єднуватися в самодостатні сільські територіальні громади.
Першим сигналом стало те, що Салівська та Келебердинська сільська ради забажали приєднати до Горішніх Плавнів (колишнього Комсомольська). Але потім це питання якось загальмувалося, як на мене, з тієї простої причини, що ці сільради для Жеваго за великим рахунком не цікаві із-за того, що не мають покладів залізної руди, а зайві робочі руки зараз йому теж не потрібні, бо і Полтавський ГЗК і Єрестівський ГЗК на даний час переживають скорочення. Його цікавлять сільради, де він планує організовути видобуток руди в Кременчуцькому районі, а саме Пришибська та Бондарівська сільська рада. Саме ці сільські ради Жеваго хоче захопити під повний контроль. Разом із Галещинською селищною радою, яка вже сьогодні йому підконтрольна, Жеваго має намір повністю контролювати частину Кременчуцького району, що знаходиться на Лівому березі Псла, територію м. Горішні Плавні, а також Козельщинський район, де його найбільше цікавить Галещинська селищна рада, бо вона прилягає до Біланівського родовища залізорудних кварцитів.
На сьогоднішній сесії Кременчуцької районної ради під час розгляду питання «Про звіт головного лікаря комунального закладу «Кременчуцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги» про виконання функціональних обов’язків та фінансово-господарську діяльність установи за 2015 р.», абсолютно раптово для мене прозвучала фраза про те, що районний центр первинної медико-санітарної допомоги деякі місцеві «князьки» хочуть перенести до с. Пришиб. Цю ідею проштовхувала сільський голова с. Білецьківки Анна Самойлюк, яка відома своїми зв’язками з командою Жеваго.
Перед початком сесії на трибуні було зачитане звернення мешканців Єрестового про страшні умови їхнього проживання, які спричинені розбудовою кар’єру. При цьому всі обіцянки Жеваго залишилися не виконаними. Прозвучали слова нищівної критики відносно Пришибського сільського голови за те, що інтереси мешканців с. Єрестового нею були продані інтересам Жеваго і, напевне, не задарма. Не оминули увагою і Ганну Капустян, яка дуже багато обіцяла під час передвиборчої кампанії, але нічого не зробила. Тож на сесії Пришибський сільський голова сиділа мовчки, чого не можна було сказати про її колегу із Білецьківки.
Раптом я відчув себе не дуже добре, бо зрозумів для чого це все затіювалося; Жеваго, який втратив будь-який вплив на місцеву владу в м. Кременчуці та в Кременчуцькому районі, намагається, під видом децентралізації, відірвати від Кременчуцького району Пришибську та Бондарівську сільську раду, розбудувати свої гірничо-збагачувальні підприємства, а інші частини Кременчуцького району його не цікавлять, тож ним дістануться лише екологічні проблеми та проблеми зі здоров’ям населення.
При цьому, щоб затуманити людям голову, сільські голови в Недогарках, в Ялинцях, в Омельнику, в Білецьківці проводять роботу по приєднанню до Пришибської територіальної громади, хоча зрозуміло, що їздити за первинною медичною допомогою із Білецьківки в Пришиб – це величезні витрати.
Тепер уявімо картину, яка стане реальністю, коли план Жеваго буде реалізований. Кременчуцький район як адміністративно-територіальна одиниця перестане існувати, якщо не де-юре, то де-факто точно. На території Кременчуцького району будуть існувати клаптикові сільські громади, які частково будуть контролюватися Жеваго. Пришибська, Бондарівська, можливо, Запсільська, Келебердянська та Салівська сільські ради будуть повністю приєднані до Горішніх Плавнів. Всі прибутки від розробки залізних руд підуть в кишеню Жеваго, який дещо із них кине як кістку собаці підконтрольним йому територіям. Ця територія перетвориться на другий Донбас чи Кривбас, де ніхто не примусить Жеваго до реабілітації територій, які він використає для власного збагачення. Швидше за все, після вичерпання всієї руди, Жеваго її кине напризволяще, як кинув свого часу вкладників банку «Фінанси і Кредит», а відновлювати нормальний екологічний стан доведеться громаді Кременчука та Кременчуцького району, яким Жеваго просто «поверне» непотрібні йому території після використання.
Місто Кременчук і частина Кременчуцького району, що розташована на правому березі Псла, із прибутків Жеваго не матимуть нічого, а отримають повністю зруйновану екологію. Особливо загрозливе становище буде на територіях тих сільських рад, що розташовані на березі Псла. Мається на увазі нинішні Запсільська, Потоківська та Омельницька сільські ради. Але й інші сільські ради мають реальні шанси постраждати. У яку суму обійдеться реабілітація виснажених видубутком залізної руди земель, я навіть уявляти не можу.
Що треба зробити, щоб уникнути сценарію, прописаного в планах Жеваго? Як на мене, варіант тут тільки один – створення єдиної Кременчуцької районної територіальної громади. Як приклад, можна взяти Шишацький та Котелевський райони Полтавської області. Така територіальна громада спроможна протистояти загарбницьким планам Жеваго і, одночасно, забезпечити права її мешканців. Тож прошу всіх керівників Кременчуцького району поспішати, часу обмаль. Звертаюся до громади міста Кременчука та Кременчуцького району: прошу усвідомити весь обсяг загрози і протидіяти. Треба об’єднуватися, щоб наші діти і онуки не проклинали нашу бездіяльність.


25 травня 2016 року                                                                                        
Олег Савченко

вівторок, 17 травня 2016 р.

ЧИ ПОТРІБНІ У КРЕМЕНЧУЦІ ДЕШЕВІ ОВОЧІ ТА ФРУКТИ?

         З Андрієм Бабком я познайомився минулого року, після закінчення місцевих виборів. В подальшому спілкуванні взнав, що він знайомий з моїми родичами, був безпосереднім учасником Революції Гідності і разом з Героєм України Ігорем Сердюком боровся на Майдані проти режиму Януковича, за те, щоб Україна стала демократичною та правовою державою. Революція Гідності перемогла, але за справжню гідність доводиться боротися далі.
         Андрій Бабко – фермер із с. Рокитного Кременчуцького району. Його мати вийшла заміж за італійця і виїхала за кордон. Андрій теж поїхав в Італію на заробітки, а коли повернувся в Україну, то на зароблені гроші придбав техніку, інвентар і став заробляти на життя тяжкою працею фермера. Крім власної землі, взяв в оренду ще декілька земельних ділянок і став займатися вирощуванням городини. Минулого року, завдяки своїм родичам, я придбав чудову паприку або, як у нас називають цей овоч, болгарський перець, прямо на полі с. Рокитного за досить недорогу ціну. Деякі мої знайомі навіть пропонували мені перевозити на власній автівці цю паприку в Кременчук і потім продавати. Однак, бізнесмен з мене нікудишній, тим більше, що часу займатися такою діяльністю в мене не було, тож я відмовився. А ця паприка добралася до Києва і там успішно продавалася.
         Однак, в нашому місті Андрія Бабка зустрічають не дуже приязно. Справа в тому, що він збуває вироблене своєю працею, не є перекупником, тож продає за ціною, значно дешевшою за ту, за яку продають овочі посередники. З іншого боку, він хоче продавати свою продукцію самостійно, щоб все зароблене надходило йому в руки, а не в руки перекупників.
         Доходило до майже анекдотичних випадків. Одного разу, коли Андрій вивіз для збуту свою продукцію, то азербайджанець, який був власником кіоску з продажу овочів і фруктів, що знаходився поряд, викликав нашу нову поліцію, яка складала протокол і змусила продавців Андрія йти геть. Анекдот сумний, тому що азербайджанець, як і інші його друзі, отримав без проблем місце для встановлення кіоску з продажу овочів і фруктів, а Андрій до цього часу встановити ніде свою точку для торгівлі не може. Місця йому в Кременчуці немає.
         Втім, для об’єктивності слід вказати, що наші мешканці стали на захист Андрія. Так, на провулку Героїв Бресту бабусі не дали поліції можливості притягнути до адміністративної відповідальності працівників Андрія і написали на ім’я міського голови В. Малецького колективне звернення, в якому вимагають надати можливість А. Бабку продавати свою продукцію. Те ж саме відбулося і на Першому Занасипу. Втім, не завжди вдавалося відбитися від таких «наїздів». Так, у виконкомі Кременчуцької міськради працює на посаді фахівця із забезпечення зв’язків з правоохоронними органами мій давній знайомий Юрій Шавров. Коли він працював в міліції, то займався тим, що боровся проти стихійної торгівлі. Це йому дуже подобалося. Всі торгівці-нелегали до цього часу пам’ятають його «наїзди». Заробивши пристойну пенсію від держави, пан Шавров продовжує займаєтися тим самим. Дійшло до того, що він забрав частину від вагів Андрія Бабка і кудись її заніс так, що до цього часу Андрій не може її повернути. Ваги стали непотрібною річчю. Я б на місці Андрія давно б написав скаргу прокурору на Юрія Шаврова за перевищення владних повноважень і добивався почату кримінального провадження. Пора новоявленому чиновнику відвикати від «ментовських» звичок і діяти виключно в межах, визначених законом.   
         Перепрошую, але забув вказати, що Андрій Бабко є депутатом Кременчуцької районної ради від Радикальної партії Олега Ляшка. На сесії районної ради він ставив питання перед керівництвом районної ради про те, що можливості збувати свою продукцію фермерам Кременчуцького району суттєво обмежені. Всі депутати тоді Андрія підтримали, але лише зараз, голова Кременчуцької районної ради Андрій Дрофа намагається домовитися з міським головою м. Кременчука Віталієм Малецьким, щоб віднайти місця для встановлення фермерам МАФів, де можна буде збувати свою продукцію фермерам Кременчуцького району на постійній основі. Як стало відомо, ці місця розташовані в середині житлових районів, а не в місцях найбільшого скупчення людей, як у азербайджанців. Покійний мер Олег Бабаєв про представників свого народу подбав, а нинішній про своїх лише збирається.
         Я задаю питання, а якби Андрій Бабко не був депутатом, чи зміг би він добитися того, щоб це питання зрушило з місця? Відповідь сумна: дуже сумніваюся.
         Зрозуміло, що надання можливості виробникам сільськогосподарської продукції особисто збувати свою продукцію надає величезні переваги для мешканців міста. По-перше, отримують кошти мешканці Кременчуцького, Глобинського, Козельщинського району тощо, які зможуть більше придбати промислової продукції, тобто стимулюватимуть виробництво та торгівлю. По-друге, мешканці м. Кременчука зможуть зекономити на продуктах, а зекономлені кошти витратити на теж на придбання промислових товарів, тобто теж стимулюватимуть виробництво та торгівлю.
         Хто від цього програє? Та програють посередники, які намагаються максимально підвищити ціну. Невже ми повинні допомагати таким особам?
         Пропоную, всім виробникам, які мають документи, за допомогою яких можуть довести власне виробництво продукції, надати можливість продавати свою продукцію нижче цін на Центральному ринку шляхом безкоштовного надання земельних ділянок для продажу с/г продукції. Ми повинні стимулювати власне виробництво, а не власну спекуляцію. Пане міський голово, пані та панове депутати, за вами слово!


17 травня 2016 року                               Олег Савченко   

понеділок, 16 травня 2016 р.

ОСББ як спосіб вийти із залежності від енергетичних олігархів.

         8 травня 2016 року Німеччина забезпечила 87 % енергетичних потреб за допомогою відновлювальних джерел енергетики. Про це повідомляє Анастасія Зирянова на діловому інтернет-виданні «SLON». Більш детально про це можна прочитати за наступним посиланням в мережі Інтернет: https://slon.ru/posts/67931.
         А. Зирянова повідомляє, що таке різке збільшення забезпечення потреб за допомогою відновлювальних джерел енергетики призвело до того, що газові електростанції зупинили свою роботу із-за надлишку енергії, а атомні та вугільні електростанції працювали собі в збиток, бо не могли терміново зупинитися. Робота собі в збиток означає те, що електроенергію не продавали, а пропонували взяти безкоштовно, аби тільки не зупиняти потужності. Не виключений варіант, що споживачів просили користуватися електроенергією з доплатою. Звучить для нас фантастично, але, як на мене, це є реальним результатом багаторічної роботи всіх німців (і не тільки німців, але й багатьох представників інших народів Європи, Америки, Японії, Китаю, Австралії та Нової Зеландії тощо) в напрямку максимального забезпечення своїх енергетичних потреб за допомогою відновлювальних джерел. Звичайно, сонце світить не завжди, вітер дме тоді, коли для цього є передумови, але вказаний приклад доводить читачу той простий факт, що вихід із того тяжкого становища, в якому перебуває наш житлово-комунальний сектор і ми всі разом, є.
         Зараз, коли уряд підвищив ціни на газ населенню вдвічі, а вартість електроенергії поступово теж стане ринковою, виникає питання про те, як знизити рівень споживання енергії, щоб не бути пограбованим нашими олігархами, які монополізували всю енергетику України. Ніхто знижувати тарифи не буде, тому що всі керівники держави; і ті, хто зараз при владі, і ті, хто зараз в опозиції, набралися кредитів в МВФ, в інших міжнародних фінансових організаціях та державах в минулому і збираються брати ці кредити далі, а їх в будь-якому разі доведеться віддавати. Віддавати будемо ми, будуть наші діти, а, можливо, і наші онуки. Однозначно не будуть віддавати кредити ні Порошенко, ні Ющенко, ні Тимошенко, не говорячи вже про Кучму, Азарова, Януковича та інших, більш дрібних «слуг народу». Те, що ми сьогодні спостерігаємо в засобах масової інформації, на ток-шоу з боку політиків, які «дуже переймаються» підвищенням тарифів, є нічим іншим, як піаром і боротьбою за виборця. Коли ж ці люди прийдуть до влади, то дуже ввічливі пани та пані із міжнародних фондів та урядів іноземних держав досить культурно, але наполегливо примусять їх робити те, що робили «попередники», тобто обдирати власний народ. Я не проти ведення боротьби обездолених за свої права. За ці права потрібно боротися, інакше наша влада сяде нам на шию, звісить ноги і не буде нічого робити, але в перспективі зниження цін на енергоносії не буде точно. Це факт.  
         Таким чином, я виходжу з того, що ніхто тарифів знижувати не буде, а субсидії отримають далеко не всі. Мені зовсім не подобається те, як оформлюються субсидії для малозабезпечених, але ще більше не подобається, як вони надаються. На мою думку, Україні давно пора перейти від паперових пільг і субсидій до реального відшкодування підвищення тарифів за житлово-комунальні послуги та інші пільги малозабезпеченим, що означає «монетизацію» пільг та допомог.
Якщо пенсіонер їздить в тролейбусі безкоштовно, то це не означає, що комусь за цей проїзд не доводиться платити. Пора нарешті зрозуміти, що безкоштовного в цьому житті нічого немає. За безкоштовний проїзд пенсіонера платить держава або орган місцевого самоврядування, а вони ці платежі шляхом податків, платежів та зборів перекладають на нас – платників податків. А хто в нас є основним платником податків? Олігархи? Ні. Вони всі свої капітали вивели в офшори, чим зменшили розмір своїх податків до межі, близької до нуля. Пенсіонери, студенти, інваліди та інші утриманці теж не платять податки, вони отримують допомогу від держави, тобто від нас з вами. Тож за безкоштовний проїзд пенсіонерів та надання субсидій малозабезпеченим платимо ми – справжні платники податків, а саме; бізнесмени, робітники, службовці, фермери, селяни, інші працівники, бо нам ухилитися від сплати податків наша фіскальна служба не дасть ніколи. Тому, якщо хтось із платників податків виробничої чи невиробничої сфери думає, що пільги та субсидії сплачує держава, то він глибоко помиляється. Шановні платники податків, поки ми не зможемо добитися того, чого добилася Німеччина 8 травня 2016 року, тобто забезпечення значної частини споживання енергетики за допомогою відновлювальних джерел, реального зниження податкового тягаря нам не дочекатися. В свою чергу від можливості зниження рівня та забезпечення прозорості сплати податків напряму залежить вихід України і кожного з нас із економічної кризи.
Таким чином, виходимо з того, що пільги та субсидії сплачуємо МИ – платники податків, держава та органи місцевого самоврядування в даному випадку виступають лише як організатори розподілу НАШИХ грошей. Продовжуючи тему субсидій, неможливо обійти увагою той факт, що держава при нинішньому порядку їх надання сплачує різницю між дійсною вартістю послуги і вартістю, яку реально сплачують отримувачі послуг і субсидій, на рахунок надавачів послуг, тобто на рахунок обленерго, газових компаній, водоканалів тощо. Норма споживання, яку надає держава отримувачу субсидії, досить часто ним не використовується, і тоді цей споживач для того, щоб не зменшилася норма споживання енергії наступного року, починає її споживати в повному обсязі, навіть якщо така кількість енергії йому не потрібна.
Приведу майже кумедний приклад, який мені здається більше сумним. Один із моїх знайомих якось розповів, що якось цієї весни він зайшов в будинок своєї матері і мало не зімлів від задухи. Виявляється, його мати топила газом, хоча в хаті було тепло і навіть душно. Однак, старенька боялася не спожити виділену їй за субсидією норму газу, бо наступного року їй могли цю норму зменшити і тоді вона б мерзла. Тобто, замість економії газу, вийшло щось абсолютно протилежне. В той же час, я, не маючи права на субсидію, підтоплював будинок, що залишився у спадок від матері, дровами, бо топити газом як раніше було вже дуже дорого. До того ж наш «Кременчукгаз» за допомогою нашого ж міського центру стандартизації та метрології зробив так, що після повірки мого газового лічильника, він став крутитися як мінімум в півтора рази швидше, що ще більше стимулювало мене до економії.
Мені можуть закинути, чому ж я не став боротися за те, щоб газовий лічильник не накручував зайве. Відповім, щоб довести, що газовий лічильник бреше, потрібно його зняти в присутності працівників «Кременчукгазу», опечатати і провести повірку в установі, яка має право такі повірки проводити і якій я можу довіряти (зараз такої не знаю), після чого вимагати в судовому порядку відшкодування спричиненої шкоди. Поки я доведу справу до суду, то мені прийдеться витратити стільки коштів, нервів та часу, що навіть досягнувши бажаного результату, я не отримаю ніякої радості.
Таким становищем наші монополісти користуються і будуть користуватися до тих пір, поки не відчують, що без їх послуг споживачі обійдуться, поки не відчують справжню конкуренцію. На мою думку, наші монополісти таке безправне для нас становище створили навмисно і ніколи від його не відмовляться, бо без надприбутків існувати не можуть.
         Ось чому нічим іншим, як поступовим зменшенням споживання енергії та заміною його споживання, повного або часткового, відновлювальними джерелами енергетики, зарадити здирництву наших монополістів неможливо. Також «монетизація» пільг та субсидій змусить кожного економити енергію шляхом економії власних грошей, а не споживати норму, яка досить часто взята «зі стелі».
            Найкраще розпочати економію тим, хто мешкає в приватному секторі. Для Вас, шановні власники та володільці приватних будинків чи їхніх частин рекомендую звернутися на сайт: http://ecotown.com.ua, де надаються рекомендації, креслення, показуються фото і відеоматеріали про використання відновлювальних джерел енергії за допомогою матеріалів, які можна отримати або за мінімальною ціною або взагалі дарма. Особливо мені сподобався матеріал про підігрів води за допомогою сонця з використанням абсолютно звичайних матеріалів. Детальніше дивіться за посиланням в Інтернеті: http://ecotown.com.ua/news/Sonyachni-kolektory-svoyimy-rukamy-vid-proektu-Uvimkny-sontse-zhyvy-komfortno/.         Рекомендую спробувати, я особисто вже збираю матеріали.
Набагато складніше тим, хто мешкає в багатоквартирних будинках, де не створені об’єднання співвласників багатоквартирних будинків або, як частіше їх називають ОСББ. Там, де вони створені, мешканці вже навчилися заощаджувати і платять менше. В тих багатоквартирних будинках, де ОСББ не створені, їх слід створити, тому що в іншому випадку послуги з забезпечення функціонування мереж тепло-, електро-, водо- забезпечення будуть надавати управляючі компанії, яких визначить Кременчуцька міськрада і які вже функціонують в нашому місті. Це «Житлорембудсервіс», «Добробит», «Перспектива» тощо. На моє переконання ці управляючі компанії не зацікавлені у впровадженні енергозбереження та відновлювальних джерел енергетики. Для них головне – мати прибуток, а прибуток їм забезпечать монополісти, наприклад, негласно запропонувавши частину своїх надприбутків.        
Мені довелося чути інше заперечення проти ОСББ, яке полягає в тому, що у старих будинках, які потребують ремонту будівель і мереж, створювати ОСББ недоцільно, оскільки будинок буде переданий з балансу управляючих компаній на баланс ОСББ в такому стані, що доведеться витрачати купу коштів на його ремонт, а не на енергозбереження. Відповідаю: управляюча компанія, яку визначать не мешканці, а місцева влада, зможе зробити ремонт тільки при підвищенні плати за експлуатаційні витрати, що неминуче призведе до їхніх космічних розмірів, а це, з врахуванням тарифів, які зросли, за газ та енергетику, приведе до катастрофічного зубожіння. А якщо ж не ремонтувати будинок та його мережі, то зрозуміло, що прийде час, коли він просто розвалиться. Як варіант для допомоги у ремонті та утриманні таких будинків, вважаю за необхідне надавати допомогу та кредитування Кременчуцької міськради, участь в отриманні грантів від держави та міжнародних організацій. Нам всім необхідно зрозуміти слід одне, ніхто з нас зараз від значних витрат на житло не втече. Єдина різниця полягає в тому, що одні зможуть добитися поступового їх зменшення, інші матимуть лише їх збільшення. Тож вибір у всіх нас невеликий.
Останнім часом на під’їздах наших будинків з’явилися оголошення, які приведені нижче. В них описані кроки, які необхідно здійснити мешканцям багатоквартирних будинків, щоб створити ОСББ. Також, наданий телефонний номер 3-51-31 УЖКГ Кременчуцької міськради, де можна отримати детальну інформацію про те, як зареєструвати ОСББ.

         На оголошенні достатньо просто та зрозуміло зображено, як та що потрібно зробити для створення ОСББ і його належного оформлення. Одночасно в правому верхньому куті є помітка про те, що процес створення ОСББ врегульовано Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку” від 14.05.2015 р. № 417-VІІІ. Більш детально з цим законом можна ознайомитися в мережі Інтернет за наступним посиланням: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/417-19/page.

         Відповідно до норм цього закону, крім створення ОСББ, співвласники обирають управителя, яким може бути фізична чи юридична особа, і який буде надавати послуги з ремонту та утримання будинку. Договір з управителем укладатиметься на  1 рік і може бути продовжений або змінений по закінченню цього терміну. Тож, в будь який час можливо змінити управителя на більш ефективного.

         Таким чином, реформа ЖКГ стартувала. Треба зуміти скористатися її результатами, а не скаржитися на згаяний час. В разі необхідності готовий надати юридичну допомогу. Телефонуйте: 067-764-66-38.


 16 травня 2016 року                                                  Олег Савченко 

четвер, 12 травня 2016 р.

ДЯКУЮ, ПАНЕ ЖЕВАГО, ЗА ВИЗНАННЯ!

«Кременчуцька газета» - друкований орган, повністю підконтрольний мільярдеру Жеваго, надрукував статтю під гучною назвою «Олег Савченко. Патріот або провокатор?». Зі змістом публікації можна детально ознайомитися за посиланням в мережі Інтернет:
Я не читаю «Кременчуцьку газету», яку коштом обманутих вкладників банку «Фінанси та Кредит», серед яких дуже багато мешканців м. Кременчука, видають люди, що обслуговують інтереси цього олігарха. Лише інколи я переглядаю електронну версію цього видання. Про публікацію вказаної статті мені повідомили мої знайомі, що отримують друкований варіант газети безкоштовно. Я зацікавився, що в цій статті написано про мене, а тому взяв випуск № 3 (3) від 22 квітня 2016 року прочитав цю писанину і … зрадів.
         Один мій друг мені часто повторює: «Все, що друкується або висвітлюється в засобах масової інформації, крім некролога, це піар». Тож дякую, панові Жеваго і його підлеглим за такий піар. Дякую за визнання моїх скромних зусиль в боротьбі проти незаконної розбудови Біланівського ГЗК, проти встановлення в Кременчуці влади людей, які беззаперечно виконують волю олігарха, направлену насамперед на припинення боротьби проти нищення екології нашого краю. Пане Жеваго, отримати від Ваших підлеглих звання «провокатора» для мене є великою честю. Більше двох з половиною тисяч років тому великий китайський теоретик військової справи Сунь-Цзи сказав: «Якщо тебе хвалить ворог – це означає, що ти зробив дурницю. Бійся, коли тебе хвалить ворог». Звідси роблю висновок про те, що все, що я роблю в плані боротьби проти розбудови Біланівського ГЗК, що намагаюся боротися за те, щоб мешканці м. Кременчука та Кременчуцького району могли жити в екологічно сприятливому регіоні, є правильним.
         Вважаю, що приводом для такої нищівної критики стала стаття відомого блогера та журналіста Дениса Казанського під назвою «ГОКострофа. Будівництво нових кар’єрів несе загрозу Полтавщині». Більш детально зі статтею можна ознайомитися за посиланням в мережі Інтернет:
         В написанні вказаної статті я брав безпосередню участь, тому що особисто допомагав авторові мати можливість побувати в місцях «бойової слави» Жеваго, надав всі необхідні матеріали, які маю на сьогоднішній день. Про те, що стаття готується, підлеглі Жеваго знали наперед, тому що я не маю звички ховатися від своїх супротивників і на питання охорони розритого котловану Біланівського ГЗК, хто я, спокійно назвав своє прізвище. Тож підлеглі Жеваго, які є мешканцями м. Кременчука, але, які, вочевидь, не планують тут жити в майбутньому, вирішили зіграти на випередження, щоб спаплюжити мене і мою діяльність. Дякую, пане Жеваго, за визнання!
         Щоб не залишитися в боргу, хочу дещо прокоментувати з опусу тих, хто пише «на Жеваго».
         По-перше, мене дуже здивувала твердження автора Марини Соловей про те, що мало не член «фіолетової» команди. Я не приховую, що в певних моментах я співпрацював з «Батьківщиною», з Малецьким, з засобами масової інформації, які стоять за нардепом Шаповаловим та його командою. Але це є вимушений крок, бо я не маю власних ЗМІ, які б доносили до мешканців міста Кременчука мої думки, погляди та інформацію про мої дії. Так само я співпрацював і з телекомпанією «Візит» і з газетою «Програма плюс», з газетою «Кременчуцький телеграф», з газетою «Кремінь» та іншими виданнями. Я співпрацював з усіма політиками м. Кременчука, крім комуністів та регіоналів. Я відкритий для всіх навіть тоді, коли мені доводиться відповідати на неприємні питання і нести відповідальність за свої прорахунки та помилки. Інша справа, що кожен засіб масової інформації в нашому місті перебуває під контролем певних олігархічних і не дуже угрупувань і вони оприлюднюють лише ту інформацію, яка їм вигідна, а якщо якась інформація їм не вигідна, то вони, в разі неможливості її проігнорувати, намагаються перекрутити її зміст. Йде інформаційна війна, яка нічим не відрізняється, крім масштабів, від інформаційної війни, що ведеться Росією проти України. Я вже заснував власний засіб масової інформації, який буде доносити мій погляд на всі події, що відбуваються в м. Кременчуці, але запустити його в повноцінному режимі поки що не зміг. Надіюся на Бога, що він дасть мені сили цей задум здійснити. 
         Щодо електронного видання «Кременчук Тудей», то, визнаю, що я до серпня 2015 року, досить скептично ставився до змісту його публікацій до того часу, коли не з’явилася публікація про те, що особи наближені до Жеваго, намагалися домовитися з керівництвом Політичної Партії «Патріот» про те, щоб мене зняли з посади керівника Кременчуцької міської організації цієї партії, щоб я не мав можливості взяти участь у місцевих виборах. Більш детально публікацію можна почитати в мережі Інтернет за наступним посиланням: http://poltava.today/ru/news/show/3050.
 Про цю публікацію я знав від керівників Полтавської обласної організації, що підтвердили факт ведення перемовин з оточенням Жеваго. Більше того, зі слів керівників Політичної Партії «Патріот» як в Києві, так і в Полтаві, за «мою голову» Жеваго пропонував півмільйона доларів США. Я тоді дуже здивувався такій «щедрості від Жеваго» і перепитав; чи дійсно люди Жеваго пропонували півмільйона доларів США, а не півмільйона гривень? Мені чітко відповіли про суму в розмірі півмільйона доларів. Зважаючи на те, що за неперевіреною, але, на мою думку, достовірною інформацією Жеваго витратив на вибори в м. Кременчуці 3 мільйона доларів і в результаті не отримав ні «свого» мера Дроздову ні «своїх» депутатів, зараз ця сума не здається такою фантастичною. З іншого боку, пане Жеваго, чи не варто ці гроші витратити на відшкодування вкладів вкладникам банку «Фінанси та Кредит», особливо тих, хто отримав гроші за виселення з будинків під час розбудови Єристівського кар’єру за допомогою отримання коштів на депозит «Фінанси та Кредит» і в результаті Вашої безвідповідальності втратили і будинки і гроші?
         Щодо мого виключення зі «Свободи», то я ніколи не приховував, що справжньою причиною втрати мого членства в цій політичній силі стала боротьба за владу в Кременчуцькій міській організації ВО «Свобода». Я не приховував, що Костянтин Красовський – чинний лідер кременчуцької «Свободи» є ставлеником Віктора Бугайчука, екс-губернатора Полтавської області, якого я критикував за бездіяльність під час перебування на цій посаді в присутності лідера партії Олена Тягнибока. Оглядаючись назад, я не виключаю того, що за моє виключення зі «Свободи» від Жеваго керівниками теж були отримані певні кошти, враховуючи, що свого часу Віктор Бугайчук, ще перебуваючи на посаді голови Полтавської ОДА докладав значних зусиль, щоб отримати прихильність Костянтина Жеваго. Дійшло до того, що 14 жовтня 2014 року, замість участь у марші до Дня УПА, він разом з Жеваго перерізав стрічку в збудованому будинку в м. Комсомольську. Не можна сказати, що ці зусилля були абсолютно марними. Звичайно, що після парламентських виборів 2014 року, незважаючи на всі «прогиби» В. Бугайчука, крісла голови Полтавської ОДА йому втримати не вдалося. У Жеваго була більш «гідна» кандидатура – Валерій Головко. Однак і в мінусах Віктор Бугайчук не залишився. Він отримав на своє підприємство ТОВ «Ампер» певні замовлення з ПАТ «Полтавський ГЗК», що в часи повального падіння виробництва були як знахідка. То ж як «вдячність» за таку прихильність, враховуючи «щедрість» Жеваго в таких випадках, цілком можливо, що за моє виключення зі «Свободи» певні особи отримали грубі гроші.
         Щодо повалення постаменту під пам’ятником кату українського народу Лєніним, то про це мене просило багато патріотично налаштованих мешканців міста. Взагалі, цю роботу мав зробити Віктор Бугайчук, який завдяки поваленню самого пам’ятника, отримав крісло губернатора Полтавщини. Але, отримавши бажане, В. Бугайчук зайнявся вирішенням власних проблем, тож закінченням розпочатого довелося займатися мені та Сергію Галаті – тодішньому керівникоі кременчуцької «Свободи». Було витрачено багато коштів на оренду техніки, вкладено багато зусиль, але постамент звалити не вдалося, занадто багато арматури і якісного бетону заклали в нього колишні комуністичні бонзи. Тож вирішили, що краще в час, коли в країні йшла війна, гроші вкласти в перемогу на фронті. Щодо можливості збереження постамента, то, на мою думку, взагалі йому не місце на площі Перемоги м. Кременчука, там має стояти Успенський собор, який знищили більшовики після Другої світової війни. Якщо крім Савченка та Галати, більше немає до цього справи, то ми обов’язково доведемо розпочату справу до кінця.
         Окремо хочу зупинитися на темі мого виступу в Лондонському міжнародному арбітражному суді як свідка у справі «Татнєфті» проти України. Всі, хто про це згадує, чомусь не хоче, щоб я розповів повністю про те, що відбулося в самому суді та напередодні. Справа в тому, що я, коли служив в органах внутрішніх справ, в 2007-2008 роках розслідував справу про рейдерське захоплення Кременчуцького нафтопереробного заводу Коломойським і його підлеглими. За те, що я намагався чесно і неупереджено вести досудове слідство, мене було знято з посади заступника начальника слідчого відділу Кременчуцького міського управління внутрішніх справ, оголошено догану і переведено на нижчу посаду. Я ніколи не шкодував за посадами. Влада для мене – насамперед відповідальність, а не якісь переваги та пільги. Тому, після того, як мені не дали можливості нормально провести розслідування, я не залишав спроб закінчити те, що розпочинав. В 2013 році я вирішив взяти участь у цьому судовому засіданні, яке відбувалося в Палаці Миру в м. Гаага, де веде свої засідання Міжнародний кримінальний суд, який судив Слободана Мілошевича та інших міжнародних злочинців. В цьому суді я розповів все, що мені було відомо про роль високопосадовців у здійсненні цього рейдерства, серед яких, крім тих, хто був у відставці, були діючі на той час заступник Генерального прокурора України, прокурор м. Києва, заступник Міністра внутрішніх справ України, не говорячи вже про інших. Ці показання я давав навесні 2013 року, коли ніхто не думав про те, що Януковича буде усунуто від влади. Я серйозно ризикував своїм життям та волею, але іншого засобу хоч якимсь чином притягнути винних до відповідальності я не бачив. Процес був проти України, але фактично він спрямований проти Коломойського. Про те, що Коломойський серйозно ставився до наслідків цього процесу свідчить хоча б те, що він особисто прилетів в Гаагу і давав показання у суді. Мій розрахунок був простий. В разі виграшу «Татнєфті» обов’язково мало бути розпочате кримінальне провадження відносно осіб, які були винні у спричиненні майнової шкоди державі. І тоді б і Коломойському і багатьом високопосадовцям довелося б несолодко. Як відомо, в травні 2014 року було проголошено рішення про стягнення з України 114 мільйонів доларів США за порушення прав інвестора – «Татнєфті». Коломойський зразу заявив, що негайно сплатить цю суму, бо це були копійки в порівнянні з тим, що він отримав. Крім того, Коломойський дуже не хоче поновлення розслідування рейдерства, вчиненого ним в 2007 році. Щодо мого особистого досвіду в таких справах, то я переконався, що хвалене європейське та американське правосуддя не таке вже й досконале. Позов був заявлений на 2,5 мільярди доларів, а задоволено було трохи більше 100 мільйонів. Вважаю, що в суді був простий «договірняк», що був не на користь Україні. Якщо мені закинуть те, що я діяв проти «патріота» Коломойського, то відповідаю, що в 2013 році Коломойський вітав Януковича з днем народження на його дачі в Форосі і зовсім не було ознак того, що він був патріотично налаштований.
         Тепер щодо виборів. Крім безпосереднього виграшу у місцевих виборах, я вважав дуже важливим, щоб жоден представник від Жеваго не отримав влади в нашому місті. Я особисто не маю нічого проти Дроздової, але, коли вона вирішила стати мером за підтримки Жеваго, то я доклав всіх зусиль, щоб цього не сталося. Крім того, керівництво виборчою кампанією Дроздової здійснював колишній віце-мер Геннадій Музика, якому, з моєї точки зору, місце не в кріслі керівника, а на лаві підсудніх. Всім, хто хоч якимось чином з ним довелося мати справу, зі мною погодяться. Крім Геннадія Музики в команді Дроздової  був колишній керівник Управління капітального будівництва міськвиконкому Микола Шендрик, який несе особисту відповідальність за недобудовані дитячий садок-школу на кварталі 278, на провальну реконструкцію міського музею, який не працює з 2008 року, за руйнування пам’ятника «Вічно живим» та інші правопорушення, про які я повідомляв правоохоронні органи, але не зумів добитися притягнення як Музики, так і Шендрика до відповідальності. Мої скромні зусилля не минули дарма і в Кременчуці Жеваго не має жодного депутата і свого мера. Тому й ненавидить «Кременчуцька газета» мене за провал виборчої кампанії. Моя ж думка полягає в тому, що Жеваго потрібно було для Дроздової підбирати більш гідних помічників і більш професійних та працелюбних журналістів.
         Щодо моєї роботи проти будівництва Біланвськогот ГЗК, то це ще одна причина для Жеваго та його підлеглих мене ненавидіти. Незважаючи на те, що, завдяки зусиллям всієї команди Жеваго, суди проти будівництва Біланівського ГЗК були програні, стратегічно програв Жеваго. Йому довелося йти на те, щоб домовлятися з мешканцями с. Бондарів про справедливу компенсацію за втрачені будинки та землю. Крім того, в 2016 році Біланівський кар’єр мав працювати на повну потужність, але цього не сталося завдяки зусиллям громади м. Кременчука та Кременчуцького району. Мої скромні зусилля теж були немарні. Зараз Жеваго змушений проводити повноцінну державну екологічну експертизу будівництва Біланівського ГЗК, також він змушений значно звузити межі видубування руди. Фактично, рішення про затвердження Схеми планування Кременчуцького району, яке мало дати старт будівництву Біланівського кар’єру, на даний час є непотрібним, його необхідно змінювати. А щодо викриків у Бондарях проти мене, так це кричали прислужники Жеваго. Я тим не переймаюся. Жеваго все рівно селян обдурить. І тоді, коли він їх обдурить, як обдурив мешканців с. Єрестового, то ті ж крикуни будуть просити про допомогу.
         Щодо агітації біля прохідної Кременчцького НПЗ, то агітнамет я не ставив, а просто роздавав свою агітацію. Те, що мене побила охорона НПЗ є факт, який встановлений слідством і судово-медичною експертизою. А в лікарню я не звертався, бо не хочу завантажувати медиків скаргами на неіснуючі хвороби. Я не Корбан, в якого чомусь виключно під час тримання під вартою відбувалися втрати свідомості та інфаркти, а, після звільнення, зі здоров’ям немає проблем.
         Щодо позову Кирила Климчука, то судом апеляційної інстанції встановлено, що інформація про нього лише частково не відповідає дійсності. Так, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 КК України, тобто за спричинення легких тілесних ушкоджень, він притягувався до відповідальності, справу закрито за примиренням з потерпілим у суді. Щодо співучасті Кирила Климчука у викраденні Максима Левчука, то ця інформація не підтвердилася, хоча про неї писали всі ЗМІ м. Кременчука. Тож помилка бути зроблена будь-ким. На відміну від багатьох газетярів, я прибув до суду, захищав свої права і не ухилявся від відповідальності. В цілому рішення суду мене задовольнило.
         Мене дуже здивувало, як «Кременчуцька газета» смакувала факт того, що я, керуючи автомобілем, потрапив у ДТП. Хочу сказати представникам пана Жеваго в м. Кременчуці, що 25 січня 2016 року, я хоча і поспішав приїхати в м. Кременчук із будинку своєї матері на станції Потоки, щоб відвезти свою доньку в лікарню, яка напередодні впала і отримала компресійний перелом хребта, однак їхав досить повільно, бо дорога була слизька. На зупинці в с. Потоки Кременчуцького району, я об’їздив автобус, з якого виходили пасажири, але назустріч прямо на мене їхав на великій швидкості зустрічний автомобіль. В мене було два варіанти дій: або їхати далі і допустити зіткнення з зустрічним транспортом і з непередбачуваними наслідками або повернути вправо і намагатися зупинити свій автомобіль уникаючи зіткнення з автобусом. Я вибрав другий варіант, який дав мені можливість уникнути зустрічного зіткнення, але внаслідок ожеледиці повністю зупинити своє авто я не зміг і зітнувся з автобусом на зупинці. Таких випадків тисячі. Вважаю, що я зробив все вірно і не допустив смерті або каліцтва людей, а залізо можна відремонтувати. І справа не тільки в тому, що хтось попав в ДТП, а в тому, як людина, що спричинила ДТП, усуває шкідливі наслідки. До мене ні водій автобуса, ні його власники претензій не мають. Якби страхова компанія, в якій я страхуюся, не примусила мене викликати поліцію, то я б взагалі не був притягнутий до відповідальності, а склав би європротокол на місці події. Внаслідок ДТП, яке відбулося більшою частиною не з моєї вини виграли всі, в тому числі і держава, крім мене та страхової компанії. Бажаю автору ніколи не попадати в такі ситуації.
         Щодо мого виступу на сесії, то я дійсно висловлював гнів як батько, донька якого постраждала внаслідок падіння на слизькій бруківці прямо навпроти будівлі міськвиконкому, але подавати позов проти міськвиконкому – це все рівно, що подавати позов проти Кременчука і його мешканців. Крім того, внаслідок дій моїх політичних супротивників, я змушений багато часу витрачати на дрібну непотрібну боротьбу, за якою стоїть лише бажання певних осіб прославитися на «боротьбі з Савченком», замість того, щоб прославитися ефективною роботою та здобутками. На жаль, не вистачає на все часу. Навіть на написання цієї статті потрібно витратити певний час. Що вже говорити про судову тяганину, яка невідомо чим може закінчитися.
         Зупинюся на претензії автора щодо того, що я не борюся за отримання держзамовлень для «АвтоКрАЗу». Пані Марино Соловей і всі ті, хто за нею стоїть! Ви коли-небудь поспілкуйтеся з працівниками «АвтоКрАЗу» щодо умов роботи на цьому підприємстві і напишіть про це в своїй газетці. Тільки напишіть правду, а не хвалу Жеваго та його  менеджерам. Напишіть про те, що приміщення цехів взимку не опалюються взагалі, а робітники гріються навколо «буржуйок». Напишіть про те, що працівникам «АвтоКрАЗу» замість спецодягу видають секунд-хенд, який частково або повністю розкрадається тим же менеджментом, якщо секунд-хенд має більш-менш пристойний вигляд. Напишіть про те, що робітники отримують зарплату в розмірі 700-800 гривень при роботі повний робочий день і тиждень і 200 гривень, коли працюють неповний робочий день. Напишіть про те, що всі працівники «АвтоКрАЗу» ненавидять Жеваго, тому що він платив зарплату через банк «Фінанси і Кредит», багато з працівників підприємства платили комунальні та інші платежі через цей банк, а в результаті «керівництва» Жеваго втратили ті нещасні копійки, які мали на рахунках.
         Я задаю питання Марині Соловей: чому Жеваго голосував за прем’єра Гройсмана, якщо держава не надає замовлення на «АвтоКрАЗ»? Чому не вийшов за трибуну і не розповів про ситуацію на підприємстві? Чого чи кого він боїться? На мою думу, він завжди боявся влади, бо веде бізнес далеко не чесним шляхом. В часи Кучми він його підтримував. Потім підтримував Тимошенко, потім від Тимошенко відмовився і підтримував Януковича. Жеваго завжди «прогинався» перед владою. Чому Жеваго не вийде перед робітниками і не закликає їх до пікетування Кабінету Міністрів та Адміністрації Президента? Відповідь проста – він знову боїться? Жеваго та його підручні хочуть, щоб хтось боровся за замовлення на «АвтоКрАЗ», а вони і далі «прогинатимуться» перед владою, щоб бути притягнутими до відповідальності. Крім влади Жеваго боїться і робітників «АвтоКрАЗу», які за його здирництво набили б йому пику набагато сильніше, ніж побили мене біля прохідної Кременчуцького нафтопереробного заводу. На мою думку, це було б може не законно, але справедливо.
         Шановна Марино Соловей! Якщо вже ви підняли цю тему в публікації, то давайте її обговорювати всебічно. Чому «АвтоКрАЗ» не має замовлень? Та тому, що Порошенко в 2014 році намагався «АвтоКрАЗ» забрати або викупити за низькою ціною у Жеваго. А Жеваго «КрАЗ» не віддав і не тільки тому, що має з нього великий зиск. Він не віддав цей завод тому, що «КрАЗи» йому потрібні для роботи в кар’єрах. Їх можна випускати без будь-якого обліку і експлуатувати без державної реєстрації. Ось чому Жеваго тримається за «АвтоКрАЗ», ось де його вигода. А державні замовлення для Жеваго мають вторинне значення.
         В той же час Порошенко, не змігши забрати «АвтоКрАЗ», розпочав виробництво військової техніки в Черкасах на своєму заводі «Богдан», використовуючи за основу рами та деталі «МАЗу» і ніколи не дасть замовлень на «АвтоКрАЗ», він же собі не ворог. Я закликаю всіх працівників холдингової компанії «АвтоКрАЗ» до пікетування Адміністрації Президента України. Готовий цей пікет очолити і виступати проти політики Порошенка відносно ХК «АвтоКрАЗ». Прошу «Кременчуцьку газету» і пана Жеваго підтримати мою пропозицію. Чекаю відповіді.
         А щодо ситуації з Ганною Павленко, так я не піддався на її провокації, коли вона своїми ляпасами намагалася довести мене до стану, щоб я почав її бити. Незважаючи на те, що мені важко було втриматися, я не підняв руку на жінку, але залишити цей випадок без реакції не міг. Вважаю, що краще подати скаргу на протиправні дії жінки депутата, ніж її бити. Вислів Оксани Піддубної про те, що мене слід було бити нижче пояса, щоб «мозок піднявся вгору» свідчить про те, що у самої Оксани мозок знаходиться де завгодно, але не в голові.
         Нарешті, хочу прокоментувати вислів автора про те, що я «здувся». Я не заробляю на політиці, я заробляю своєю працею. Після виборів певний час я наводив лад у своїх справах, які змушений був відкласти на час виборчих перегонів. Однак, хочу висловити слова вдячності панові Жеваго за зауваження. Я його сприймаю і у майбутньому обіцяю діяти більш активно.
         Резюмуючи сказане вище, ще раз хочу подякувати панові Жеваго і його підручним за таку велику увагу до моєї скромної особи. Обіцяю в майбутньому виправдати таку високу довіру і діяти на користь держави України і громади м. Кременчука.


12 травня 2016 року                                                       Олег Савченко