понеділок, 16 січня 2017 р.

Навіщо ви починали ту революцію?

     На таке питання мені довелося відповідати перед Новим роком. Задав це питання чоловік, який перебував в АТО і отримав статус учасника бойових дій. Питання було задане в присутності таких же ветеранів, як і він сам, а також волонтерів. Тож я не можу звинувачувати цю людину в тому, що він є прихильником ДНР чи ЛНР, а також в тому, що він не є партріотом України. Цей боєць АТО задав мені питання в простій бесіді, а не на мітингу, пояснивши причину, яка полягала, на його думку, в тому, що революція призвела до війни, втрати Криму та частини Донбасу, зубожіння більшості населення, а користі від неї простий люд не відчуває.
    Оновна претензія з його вуст звучала так: якби не було революції, то не було б і війни. Останнє мене заділо найбільше. Мене було звинувачено в тому, що саме я та мої побратими, беручи автивну участь в боротьбі проти Януковича, об'єктивно накликали війну в Україну. Тобто, якщо коротко, якби не ми, війни б не було.
      Мижна було б не звертати на це все уваги, але ухилення від відповіді - не найкращий шлях. Справа в тому, що на ці питання потрібно давати відповіді простим людям, інакше абсолютно відповіді та пояснення вони отримають з вуст ворогів України.
      І ось моя відповідь. Маю знайомого, який свого часу служив строкову службу в Москві, в дивізії імені ката українського народу Фелікса Дзержинського, потім воював в Югославії на боці сербів і має до цього часу багато знайомих серед співробітників ФСБ. В серпні 2012 року він мені заявив, що через три роки, тобто до серпня 2015 року Україна як держава існувати не буде. Він не пояснював, звідки в нього ця інформація, але я не сумнівався про джерело, тому що крім знайомих із ФСБ, цей чоловік свого часу був помічником у Віктора Медведчука, коли останній був депутатом Верховної Ради України та навіть був заступником її Голови.  Я не повірив словам свого знайомого, але вже під час Революції Гідності я почав помічати, що серед користувачів російського сегменту YouTube, почали крутитися ролики, в яких зображувався наступ на українські села. На жель, сьогодні цей ролик я не знайшов, але інші кадри підтверджують мої слова. Наприклад:
https://www.youtube.com/watch?v=nui6kfsDcSg;
https://www.youtube.com/watch?v=YHxjdgBZ6tA;
https://www.youtube.com/watch?v=TJ9Wi1wJnOA;
https://www.youtube.com/watch?v=oVN7WeFwWyU.
   Це тривожило, але я до останнього не вірив в напад. Що ж я помилявся. Помилку визнаю. Але ж, з іншого боку, напад на Україну не міг бути спонтанним. Він готувався. Тож, в незалежності від того, чи перемогла б революція, чи ні, Путін би на нас напав.
    На моє переконання, треба ставити питання по-іншому. Чи захищав би я режим Януковича? Ні. Тому, революція зняла з мене та з інших необхідність захищати бандитський режим. 
     Тепер ми розуміємо, що війна була неминуча. Тепер в нас завдання зробити так, щоб перемога в ній стала такою ж неминучою.

      P.S. Влітку минулого року я знову зустрівся зі своїм знайомим, який пророкував зникнення України в 2015 році. Він зараз притримується думки, що скоро РФ розвалиться. Чомусь я йому вірю.

16 січня 2017 року                                                              Олег Савченко

 

середа, 4 січня 2017 р.

Що нам робити в соціальних мережах, щоб бути байдужим до того, хто прийшов до влади в інших країнах?

      
      Сучасні засоби впливу на поведінку мас вже давно перейшли на якісно новий рівень.  Наше суспільство в своїй більшості багато в чому зберегло пережитки минулого світогляду і несприйняття технічного прогресу. Мені досить часто доводится доводити своїм родичам та знайомим, що наш час нічим не гірший від інших лихоліть нашої досить трагічної історії. Навпаки, ми зараз живемо в епоху колосальних змін, значення яких можна буде усвідомити після нас, Такою є логіка історії. Зміни мають безліч напрямків і тенденцій. Однією із цих змін стало створення і активне функціонування такого феномену суспільного життя, як соціальні мережі. Сам я став користувачем мереж лише в 2012 році за домогою свого колишнього однопартійця, який розбирався в ІТ-сфері на порядок більше від мене. Він мене і зареєстрував в Фейсбуці. Так я почав засвоювати перші навички користування соціальними мережами. Я став поширювати коло своїх друзів і однодумців, вести дискусії з політичними опонентами, а то й справжніми ворогами України. 
       Однак, незважаючи на розуміння великих можливостей, що розкривали соціальні мережі, я ставився до їхнього використання, як до цікавого проведення свого вільного часу, ніж як до важливого фактору досягнення політичних цілей, основною із яких є отримання та утримання влади шляхом проведення агітації та пропаганди. Донедавна мені було невідомо, що вже не один рік ведуться наукові дослідження з метою організації і проведення масованого впливу на користувачів соцмереж, частка яких в суспільстві стає все більшою. 
       З початком Революції Гідності, а ще більше з початком чергової україно-російської війни (саме так, на мою думку, слід назвати період, що розпочався з моменту окупації Криму і не закінчився до цього дня), активізувалися так звані тролі та боти, тобто особи, які  спрямовано когось або щось принижували і, навпаки, когось або щось возвеличували. В історію вони вже ввійшли як "ольгинські боти" та "ольгинські тролі" за назвою міста, де цих осіб збирали в певному приміщенні і за певні гроші вони вели пропаганду так званого "русского мира", тобто совково-російського імперського режиму, неіснуючі переваги якого рекламували і нав'язували, використовуючи при цьому мрії старшого покоління про поверення до "старих добрих часів" існування СРСР, а також промахи, протиправнії дії та бездіяльність української влади, яка, в своїй більшості була і до цього часу є представлена колишніми комуністами і комсомольцями, які ментально дуже пов'язані з окупантами. Проти цього потрібно було боротися. І кожний з нас, свідомих і справжніх громадян України і українців за своїм  походженням, за своїми переконаннями, змушений теж вести цю інформаційну війну проти окупантів та їхніх посіпак на неокупованій території нашої України. Як і в початковий період цієї війни, коли волонтерськими зусиллями був створений надійний тил нашому війську, так і зараз, не чекаючи розгортання Міністерства інформаційної політики України, ми маємо вести боротьбу за душі українців, щоб не допустити їхнього попадання в сіті дияволів-чекістів.
      Ведучи свою боротьбу в інформаційній війні, ми, напевне не дооцінили можливостей системного використання соціальних мереж для політичних цілей. Але не тільки ми. Останні вибори президента США, показали, що і ця передова країна, ще не повністю усвідомила значення соціальних мереж в суспільно-політичному житті країни і світу. А в команді кандидата в президенти США Дональда Трампа розуміння цього було. І не тільки розуміння, були конкретні особи, які створили механізм впливу на хід виборів через соцмережі. Результат - перемога цього кандидата, хоча всі соціологічні опитування пророкували виграш Гіларі Клінтон. Тепер вже зрозуміло, що соціологи помилися не лише в настроях виборців. Вони не врахували впливу соціальних мереж на виборчий процес, а більш вірним можна сказати, що не просто впливу, а організації цього впливу в таких вимірах, що він став, можливо, вирішальним важелем перемоги одного кандидата над іншим.
        Я не стану детально описувати, як це відбувалося. Рекомендую уважно прочитати тут: http://theins.ru/politika/38490, або тут; http://agonia-ru.com/archives/3092.
      Зараз важко судити, чим обернеться перемога Трампа для долі України і українців. Особисто я не чекаю від його президентства нічого доброго і ось чому. В публікаціях щодо ставлення Трампа до санкцій за агресивну політику РФ часто говориться про те, що він буде намагатися санкції скасувати. Причиною такого ставлення до санкцій автори вказують те, що Трамп є бізнесменом і його основною метою є отримання прибутку як для себе, так і для Америки. Всі інші чинники для нього є другорядними. Однак, чомусь мало згадується той факт, що Трамп бував у Москві неодноразово, починаючи з 1989 року і має там достатньо давні знайомства серед впливових осіб. Більш детально про це можна взнати тут:  http://special.tass.ru/info/3770283.
         Із вказаного джерела, ми взнаємо, що в 1989 році Трамп співпрацював з туристичним агенством "Інтурист" і радянським урядом. Вказане наводить на думку про можливість вербування Трампа радянськими спецслужбами як за домогою представників уряду, так і через прайцівників "Інтуристу", що в більшості своїй були службовцями КГБ. В подальшому ці контакти Трамп розвивав, хоча ніяких проектів в середині СРСР-РФ не реалізовував. Якщо врахувати, що всі ці роки Трамп займався бізнесом, то пояснити такий інтерес до країни, в якій в нього не було ніяких конкретних проектів, а, відповідно, і прибутків, є дуже незрозумілим. Бізнесмени є людьми зайнятими і просто так їздити в країну, щоб про щось поговорити без перспектив отримати якісь вигоди, не будуть. Відповідно я ризикну зробити висновок про те, що ці поїздки мали певний результат, просто цей результат ніде не афішувався раніше і не афішується зараз. Я не хочу далі йти шляхом припущень, суть яких зводилося б до того, що Трамп цілком можливо працював з грошима колишньої партійної і державної номенклатури СРСР, представників спецслужб, які в РФ теж не були позбавлені важелів впливу на владу. Також Трамп міг стати легалізатором кримінальних доходів як колишнього, так і нинішнього керівництва московської імперії. Я не можу стверджувати, але й не виключаю такої можливості. 
        Далі, я пропоную синтезувати загальновідомі і не дуже дані, які нам відомі з цього приводу: 1) Трамп має давні зв'язки з владними і бізнесовими елітами СРСР-РФ; 2) Він досить часто приїздив в Москву, але якісь конкретні проекти не реалізовував, що видається дивним, якщо врахувати його діяльну натуру; 3) передвиборчий штаб Трампа очолював Пол Манафорт, який має тісні зв'язки в Москві і який керував передвиборчою кампанією Віктора Януковича; 4) Трамп має намір призначити кервіником Держдепу, тобто особою, яка проводитиме зовнішню політику США, Рекса Тіллерсона - людину, що має бізнесові інтереси в РФ і який виступав і виступає зараз проти санкцій відносно Росії; 5) Сам Трамп неодноразово висловлювався проти санкцій і проти їх посилення президентом Обамою, вказуючи, що після вступу в посаду, негайно їх скасує; 6) Трамп категорично заперечує вплив спецслужб РФ на хід передвиборчої кампанії в США, хоча в тому російські спецслужби намагалися цей вплив здійснювати, вже немає ніяких сумнівів; 7) з 2008 року науковцями теоретично було розроблено і обгрунтовано можливість ведення організованої масової результативної агітації за допомогою соціальних мереж; 9) на даний час тільки команда Дональда Трампа в повній мірі використала ці наукові розробки і абсолютно неочікувано для багатьох виграла вибори; 10) російські спецслужби вже як мінімум 3 роки ведуть інформаційну війну за допомогою соціальних мереж і досягли в цьому певних успіхів, що наводить на думку, що праці науковців щодо використання соціальних мереж на суспільство ними вивчалися як у відкритих джерелах, так і (а це теж є цілком можливим) за допомогою викрадання наукових розробок. На підставі викладеного є цілком вірогідним те, що команда Трампа використала як теоретичні напрацювання науковців так і практичний досвід реалізації цих досягнень науки спецслужб РФ в передвиборчих перегонах. Маю тверде переконання, що Трамп заперечує результати розслідування ЦРУ щодо впливу спецслужб РФ на вибори в США, бо в них, без сумніву, є більш вагомі, ніж приведені вище, докази не просто втручання спецслужб РФ у виборчий процес, а й тісної співпраці команди Трампа і ГРУ чи ФСБ. Зрозуміло, що результати розслідування мають дуже небезпечний характер для Трампа. Але, коли він стане президентом, то ще невідомо, як результати розслідування будуть використані. Уявімо, що ЦРУ має компромат на Трампа, а він є першою особою США. Невже буде повторено сценарій Уотергейту? З іншого боку, не маю жодного сумніву, що спецслужби РФ теж мають компромат на Трампа і відповідно хочуть цей компромат використати. Невже певна і досить вагома частина американської еліти. яка налаштована проти РФ, буде спокійно спостерігати за тим, як президент такої країни стає маріонеткою в руках "країни-бензоколонки". Я не можу уявити, що сенатор-республіканець Маккейн, який, провівши найгірший період свого життя у в'єтнамському полоні, де отримав каліцтва, пробачить їх державі, яка ці каліцтва організовувала? Але ж Маккейн є лише представником. За ним стоять впливові особи, які фінансували його виборчі перегони, фінансують і готові фінансувати в подальшому його проекти, які ні в якому разі не направлені на звеличення РФ у світі? З іншого боку Трамп - це теж є не одна людина. За ним стоять особи, які грають далеко не останню роль в політиці і в економіці як США, так і світу. Хто переможе? Прогнозувати не берусь, занадто мало маю інформації. 
     Із всього сказаного слід зробити один важливий висновок. Робота в соціальних мережах патріотів України має не зупинятися ні на один день, ні на одну годину, навіть - на одну хвилину. Ми, прості патріоти України, повинні наповнювати мережу патріотичним змістом, розуміючи, що кожна людина, яку ми змогли переконати стати патріотом, є величезною цінністю в тій боротьбі за цілі Революції Гідності, яку нам ще доведеться вести не один день і не один рік. А тому нам має бути абсолютно однаково, хто стане лідером будь-якої з провідних країн світу.  Держава - це та конструкція, яка є сильною завдяки своїм патріотам-громадян. Ми маємо стати опорою сильної держави. В нас немає іншого виходу. В той же час, мені б дуже хотілося б, щоб те, що використав Трамп в своїй виборчій компанії, було опрацьовано нашими українськими патріотично налаштованими політичними і суспільним-громадськими рухами. Використання соціальних мереж в політиці і в інформацій  війні має стати зброєю, якою ми маємо навчитися користуватися. За силою ця зброя може порівнятися як зі зброєю масового знищення, так із мирним атомом. Для того, щоб ми не були переможені, ця зброя має бути слухняною в наших руках.  

05 січня 2017 року                                                                       Олег Савченко