пʼятниця, 3 листопада 2017 р.

Переглядаючи старі газети (кінець лютого 2005 року): Ющенко, Тимошенко та Мороз, а також їхні наближені (в їх числі Порошенко, Луценко, Турчинов, Аваков, Пашинський тощо ) мають зараз стояти на колінах і просити пробачення в українців; Корчинський та Вітренко як були раніше, так і є сьогодні старими політичними повіями.


Нещодавно член Товариства української мови ім. Шевченка Володимир Вусик передав мені старі газети, агітаційні матеріали на вибори та інші друковані ЗМІ минулих років. Почав переглядати в них статті та дописи і аналізувати їх з точки зору того, що нам відомо станом на сьогодні. 
Для аналізу взяв газету "Українське слово" число 8 за 23 лютого - 1 березня 2005 року. Можливо, хтось би спитав, а чому саме це видання, а не, наприклад, газету "2000" під редакцією відомого українофоба Володимира Корнілова. Однак, цитувати прокремлівських пропагандонів не маю ніякого бажання, а ось думки і прогнози українських патріотів, а особливо дії влади, яка теж була наче патріотичною, вважаю за доцільне проаналізувати найповніше. Нагадаю, що це саме той час, коли Віктор Ющенко тільки став Президентом України, я та і багато людей, які підтримували його самого та його команду на виборах і словом і ділом, сподівалися, що, нарешті, Україна стане дійсно європейською країною або хоча б намагатиметься це робити і перші кроки української влади вселяли сподівання, що так все і буде, але в той же час "любі друзі" (так називав Віктор Ющенко свої прихильників) стали чудити так, що потім Віктор Янукович, який в ті дні не знав, де підшукати місце та людей для своїх зібрань, 2010 року тріумфально в'їхав в резиденцію Президента України на вул. Банковій в м. Києві.
Розпочати свій аналіз хочеться із статті Боглана Червака, яка має назву: "Чи буде Мороз в опозиції?" Це зараз ми можемо сказати, що Мороз, заради отримання крісла спікера Верховної 
Ради України в 2006 році зрадить домовленості з Ющенком і Тимошенко і стане союзником Віктора Януковича, який завдяки цьому союзу стане знов прем'єром і, в подальшому новим президеном, що закінчить своє правління залиттям Майдану кров'ю і закликом до окупації з боку РФ. Богдан Червак задовго до виборів вказав на те, що Олександр Мороз має виключно совкове мислення, не є патріотом України і під час першого Майдану був союзником Ющенка, Тимошенко та інших лідерів виключно з кон'юктурних міркувань. Майбутнє Мороза, з точку зору Б. Червака, полягає в тому, що він стане політичним пенсіонером. Через два з половиною роки це пророцтво збулося. Єдине, в чому помилився Б. Червак, це в думці, що вибори поставлять все на місця і нічого в позиції О. Мороза не буде шкідливого.
Іншим матеріалом, що мене зацікавив, став допис Миколи Чорноморця під гучною назвою: "Дайте грошей на зраду". Зразу ж хочеться задати запитання, але не тільки Ющенку, а й  
  нинішньому Президентові Петру Порошенку, сьогоднішньому Секретарю Ради Націонецьної Безпеки та Оборони панові Турчинову, колишньому керівникові Служби Безпеки України Валентинові Наливайченку, які в той час відповідали за безпеку держави. Питання звучить дуже просто, що зробили ці особи, які присутні і зараз в публічній політиці, щоб притягнути до відповідальності людей, які отримували гроші з РФ на антукраїнську діяльність. І чи не розуміють ці особи, що їхня бездіяльність і байдуже ставлення до становлення патріотичних основ діяльності громадських рухів призвела врешті-решт до того, що Путін мав можливість розв'язати війну  окупувати частину України. І найголовніше, чому частина цих осіб зараз бореться не стільки з відкритими ворогами України, стільки з патріотами?
Нині Микола Томенко розгортає бурхливу діяльність, намагаючись створити потужний політичний рух під своїм керівництвом. Але ось цікаве звернення я знайшов у цьому періодичному виданні: 
 Звернувся до нього, як до віце прем'єр-міністра Громадський Комітет "Український Севастополь". Правда, слід врахувати, що це звернення було адресоване і Євгену Червоненку, який на той час займав посаду міністра транспорту. Але Євген Червоненко вже давно довів свою антиукраїнськ позицію з більшості питань. Мені зараз цікаво лише одне, як він став особою, яка відповідала за безпеку Віктора Ющенка на час виборчих перегонів? 
В цьому зверненні члени громадського формування просять, щоб в вагонах українських потягів звучала українська музика, а не окупаційний шансон. Також пропонувалося змінити назви залізниць, які ці назви отримали за часів СРСР. Наприклад, Південно-Західна залізниця, головний офіс якої розташований в Києві, має назву, яка взагалі не відповідає розташуванню. З того, що в наших потягах до цього часу я не чую українську музику, а назви залізниць залишилися без змін, ніякої реакції з боку Миколи Томенка не послідувало. Цікава назва громадського формування - "Український Севастополь". Я уявляю, як непросто, з огляду на ті події, що відбулися останнім часом, цьому громадському формуванню було діяти в Севастополі. І ось, патріотичні лідери, абсолютно начхали на діяльність людей, що намагалися зробити Севастополь дійсно українським містом. Чи не варто покаятися за бездіяльність, пане Миколо? А скільки таких людей було в Криму без підтримки від влади? Питання риторичне. Далі хотілося б звернути увагу на публікацію, що була присвячена недостатній підтримці українського книгодрукування, що має назву "Кредит довіри".
  


















Тут важливо те, що як в ті часи, так і пізніше уряд Януковича-Азарова підтримував книгодрукування окупанта, а не українське. Зараз питання книгодрукування нарешті отримало певне вирішення. І зразу ж пані та панове колишні регіонали, як вірні слуги Путіна, підняли гвалт з приводу начебто порушень прав російськомовної частини населення. Одне скажу, зупинятися ми не маємо права. Як в питанні про освіту, про квоти української мови на радіо і телебаченні. Інакше матимемо повторення сценарію 2014 року. І на цьому треба стояти до кінця. Або переможе Україна або окупанти, третього шляху немає.
Інша стаття, автором якої є знаменитий кінорежисер, нині покійний, Юрій Іллєнко, стосується катастрофічного становища, в якому опинився український кіноматограф. 
Вона так і називається: "SOS Українського кіно". Зараз, син Юрія Іллєнка Пилип Іллєнко очолює Державне агенство України з питань кіна. Здавалося, син такої особистості має добитися того, щоб справжнє українське кіно заполонило інформаційний простір України замість того окупаційного продукту, що ми маємо в телебаченні, (телеканали "Інтер", "Україна", "НТН" тощо), який пропагує відповідні цінності. На жаль, на даний час, незважаючи на певні зрушення і появу нових фільмів, революційних змін не відбулося. Недавно вирішив переглянути всі серії нового фільму, присвяченому війні на Сході, який називається "Гвардія". Головну роль грав там відомі Олексій Горбунов, Римма Зюбіна та Ахтем Сеітаблаєв. Переглянувши фільм, можу сказати свою думку: фільм слабкий. Він знятий в жанрі бойовика, але не відчувається напруги в сюжеті, на моє переконання актори, в числі яких і Олексій Горбунов, грали не надто переконливо. Сценарій розтягнутий, не відчувалося, що мені не хотілося відриватися від перегляду, щоб побачити фінал. Після перегляду цього фільму, вирішив переглянути якийсь російський бойовик і був вражений, що якість цього фільму, не буду назвати якого, вища. Було цікаво дивитися, відчувалася напруга і хотілося взнати, що буде далі. Такого ефекту в фільмі "Гвардія" я не спостерігав. Хотілося б звернутися до акторів, режисерів та інших осбі. Держава зараз розширила фінансування кіна. Звичайно, ми не можемо зараз зрівнятися з рівнем фінансування, який виділяється на кінопроцес в РФ. Але ж, якщо ми не станемо конкурентноздатними, то не переможемо окупанта. Треба більше працювати над тим, щоб кіно було насамперед цікаво дивитися. Одними заборонами ми ворожий кінематограф не переможемо. Потрібно пропонувати і просувати свою якісну продукцію.
Останні дописи, які хотілося б проаналізувати, стосуються становища, в якому перебував Янукович після перемоги Ющенка, а також про дивні дії Наталі Вітренко та Дмитра Корчинського. З цих дописів ми бачимо, що в ці дні Янукович був повністю розбитий. Його не хотіли бачити навіть в Луганській області, де його підтримка на виборах була максимальною. Звичайно, не варто скидати з рахунку дії спецслужб сусідньої держави. Але, основним фактором, який сприяв поверненню Януковича у владу, стала гризня між верхівкою переможців. Вийшло як в Шевченка, самі себе звоювали. Не можна зараз повторити подібного. 
Щодо Корчинського і Вітренко, то із статті "Союз меча і орала", видно, як вони наче по команді почали критикувати нову владу. При цьому, якщо Вітренко ніколи не приховувала свої проросійські настрої, то дії Корчинського виглядають дивними. Як може прихильник національної ідеї і розбудови української держави діяти узгоджено з Вітренко. Пояснення в мене може тільки одне. Ці люди є агентами російських спецслужб. Прямих доказів я не маю, але кожного разу, коли російському зомбоящику потрібна була провокація, то Корчинський був одним, але не єдиним варіантом, щоб її влаштовати. Тож, не всі особи, які називають себе патріотами. такими є насправді. Щоб пізнати людину, потрібно прослідкувати за його діями якомога більший період часу. І ще одна ознака українського патріота. Він завжди буде виступати за якомога більше заповнення українським змістом нашого інформаційного простору. Тож будьмо уважними і працюймо! Нам ще досить багато слід зробити.

04.11.2017 року                                                                                         Олег Савченко   




Немає коментарів:

Дописати коментар